Зображення царської імперії у поемі «Кавказ». 9 клас

Російська імперія перетворила Україну на колонію, забувши умови угоди, яку підписала із Богданом Хмельницьким. Але цього було мало імперії, бо поруч були народи, які ще були не під її впливом. Доля Кавказу, таким чином, близька до долі України, тому дуже хвилювала Т. Шевченка.

Кавказ уявляється поетові в образі Прометея, а загарбники, якими фактично є імперські війська, — той орел, «що день божий добрі ребра й серце розбиває». Прометей — це уособлення одвічного прагнення до волі, а тому марними є спроби орла побороти їх: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля». Ця війна, немов полювання за волею, в результаті якого:

За горами гори, хмарою повиті,
Засіяні горем, кровію политі.
Такий дивний, а разом з тим страшний пейзаж малює оповідач. А все це справа рук колонізаторів, які ніякого права не мають на цю землю, але їм «сакля очі коле», тобто, на думку Шевченка, Російська імперія, підкоривши багато народів, не могла дивитися на те, що поруч є вільний народ, досі не підкорений.

Загарбницька політика царату, зверхнє ставлення до інших народів розкривається у монолозі колонізатора, що лицемірно стверджує: ми не загарбники, ми ж вам робимо краще. Але всім без того відомо, що імперія — це злидні, безправ’я, переслідування інакодумців. Прикриваючись тим, що хочуть навчити горців істинній вірі, яка врятує їх душі, та дати освіту, колонізатори насправді мають зовсім інші плани:

Нам тілько сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас,
Не нами дана; чом ми вам
Чурек же ваш та вам не кинем,
Як тій собаці! Чом ви нам
Платить за сонце не повинні!
Замість «благоденствія», у якому запевняють колонізатори горців, у Росії — «одна Сибір неісходима, а тюрм! а люду!». У них немає рабства, більше того, вони, як будь-яка освічена людина, обурюються работоргівлею, якою займаються іспанці, але є кріпосні, яких можна законно програти в карти: «…не негрів… а таких таки хрещених… но простих». Віра, якою так пишаються вони, насправді прикриває злодіяння панів, освячує війну.

Ось такому «життю» хотіли би навчити колонізатори горців, а простіше — підкорити їх собі. Але поет вірить у те, що дух волі незнищенний, як Прометей, і колись всі колонізовані народи повстануть і виборють собі волю.