Згубна влада грошей за повістями Оноре де Бальзака «Гобсек» і «Євгенія Гранде»
Створюючи «Людську комедію», Бальзак поставив перед собою завдання, ще невідоме тоді літературі. Він прагнув до правдивості і нещадного показу сучасної йому Франції, показу реального, дійсного життя його сучасників. Твори Бальзака порушують величезну кількість тем.
Однією з багатьох тем, що звучать у його творах, є тема згубної влади грошей над людьми, поступової деградації душі під впливом золота.
Це особливо яскраво відбито в двох відомих творах Бальзака — «Гобсек» і «Євгенія Гранде».
Твори Бальзака не втратили своєї популярності й в наш час. Їх знають молоді шанувальники, люди старшого віку, які черпають у його творах мистецтво розуміння людської душі, яка намагається розібратися в історичних подіях. І для цих людей твори Бальзака — справжня скарбниця життєвого досвіду письменника.
Лихвар Гобсек є уособленням влади грошей. Любов до золота, прагнення до збагачення вбивають у ньому всі людські почуття, заглушують всі інші начала.
Єдине, до чого він прагне, це мати велике і велике багатство. Здається абсурдом, що людина, яка володіє мільйонами, живе в бідності і, стягуючи по векселях, віддає перевагу ходити пішки, не наймаючи візника. Але і ці вчинки обумовлені лише прагненням заощадити хоча б трохи грошей: живучи в бідності, Гобсек при своїх мільйонах сплачує податок сім франків. Ведучи скромне, непомітне життя, здавалося б, нікому не шкодить і ні в що не втручається. Але з тими деякими людьми, що звертаються до нього за допомогою, він настільки безпощадний, настільки глухий до всіх їхніх благань, що нагадує скоріше якусь бездушну машину, ніж людину. Гобсек не прагне зблизитися з жодною людиною, у нього немає друзів, єдині люди, із якими він зустрічається, це його партнери за професією. Він знає, що в нього є спадкоємиця, унучата племінниця, але не хоче знайти її. Він нічого не хоче знати про неї, тому що вона — його спадкоємиця, а Гобсеку тяжко думати про спадкоємців, бо він не може змиритися з тим, що коли-небудь помре і розстанеться зі своїм багатством. Тому Гобсек якнайменше витрачає свою життєву енергію, тому і не переживає, не співчуває людям, завжди залишається байдужим до навколишнього середовища.
Гобсек уявляє, що тільки золото править світом. Хоча образ Гобсека і узагальнюючий, автор наділяє його і багатьма позитивними індивідуальними якостями. Гобсек розумна, спостережлива, прониклива і вольова людина. У багатьох його судженнях ми бачимо позицію самого автора. Так, він вважає, що аристократ нічим не краще буржуа, але свої вади він приховує під маскою порядності і чесноти. І він жорстоко мститься їм, насолоджуючись своєю владою над ними, спостерігаючи, як вони плазують перед ним, коли не можуть заплатити по векселям. Перетворившись в уособлення влади золота, Гобсек наприкінці життя стає жалюгідним і кумедним: у коморі гниють накопичені страви і дорогі предмети мистецтва, а він торгується з купцями заради кожної копійки, не поступаючись їм у ціні. Вмирає Гобсек, спрямувавши погляд на величезну купу золота у каміні. Таким чином, Гобсек до самого кінця чіпляється за своє багатство.
Батько Гранде — кремезний «добряга» із гулею, що ворушиться на носі, фігура не настільки таємнича і фантастична, як Гобсек. Біографія його цілком типова: склавши багатство у неясні роки революції, Гранде стає одним з найславетніших громадян Сомюра. Ніхто в місті не знає справжніх розмірів його майна, і його багатство є предметом гордості усіх жителів містечка. Але ці свої якості він приховує під зовнішньою добродушністю, м’якістю. Для себе і своєї сім’ї він шкодує зайвий шматочок цукру, муки, дров, щоб топити в будинку, він не лагодить східець, тому що йому шкода цвяха.
Але, незважаючи на все це, він по-своєму любить дружину і дочку, він не настільки самотній, як Гобсек, у нього є визначене коло знайомих, які періодично його відвідують, підтримують добрі стосунки. Але усе ж із-за своєї непомірної скнарісті він втрачає всяку довіру до людей, у вчинках оточуючих він бачить лише спроби розжитися за його рахунок. Він тільки робить вигляд, що любить свого брата і піклується про його честь, насправді він робить лише те, що йому вигідно. Він любить Нанетту, але безсовісно користується її добротою і відданістю йому, нещадно експлуатує її.
Турбота про гроші робить його цілком нелюдським: смерті дружини він боїться із-за можливості поділу майна. Користуючись безмежною довірою дочки, змушує її відмовитися від спадщини. Дружину і дочку він сприймає як частину своєї власності, тому його вражає те, що Євгенія посміла сама розпорядитися своїм золотом. Гранде не може жити без золота і по ночах часто перераховує своє золото, заховане в кабінеті. Особливо жадібність Гранде показана в сцені його смерті: умираючи, він вириває з рук священика позолочений хрест.