Засудження загарбницької війни в поемі «Кавказ»

Чутливою була душа Тараса Шевченка. Пекучого болю завдавали поетові-гуманісту страждання народу, безмежною ненавистю до гнобителів було сповнене його серце. Саме тому одним з перших залунав голос митця проти воєнних дій російського уряду на Кавказі в XIX столітті. У контексті творів російських письменників, які возвеличували «покорителей Кавказа», вражаючим протестом сприйнялась поема генія України «Кавказ», у якій автор не тільки виступив проти надмірної жорстокості завойовників, а й засудив загарбницьку політику самодержавної Росії.

Іван Франко назвав поему «Кавказ» «одним величезним вибухом чуття». Справді, імпульсом до написання цього твору стали емоції і переживання автора з приводу подій, що відбувалися на Кавказі, і загибелі в бою його товариша Якова де Бальмена. Саме звістка про смерть друга стала поштовхом до створення поеми. Таким чином, у творі розкривається тема особистого переживання ліричного героя, що переплітається з переживаннями, викликаними політикою геноциду царського уряду на Кавказі.

Автор вдається до прийому перевтілення ліричного героя, внаслідок якого створює монолог колонізатора, що є пародією на царські маніфести, які вихваляли Російську імперію. Колонізатор закликав приєднуватися до імперії, в якій все є і багато чому можна навчитися: «зорі лічити», «гречку сіяти», і програвати людей в карти або «по закону» продавати. Засобами пародії автор в монолозі колонізатора розкриває сутність політики і світосприйняття царського уряду. Так, колонізатор щиро дивується, чому народи не «повинні платити за сонце», а далі вихваляється, що у них все є:

Одна Сибір неісходима,

А тюрм! А люду!.. Що й лічить.

Образ Росії у творі постає як символ тюрми народів. Втрата волі сприймається поетом як трагедія.

Загарбницька війна зображується як полювання на волю: «застукали сердешну волю». І можливо, в єдиному контексті постають «хорти, і гончі, і псарі, і наші батюшки царі». Ліричний герой співчуває всім пригнобленим російським урядом народам, уявляє їх складне становище: «от молдованина до фінна на всіх язиках все мовчить». Трагедією обертається війна не тільки для горців, але й для рядових учасників — строкових солдатів, які своїм життям оплачують добробут і кар’єру офіцерів, політику уряду:

…лягло костьми

Людей муштрованих чимало.

У своєму творі Тарас Шевченко засудив загарбницьку політику царського уряду, виступив проти жорстокості і тиранії. Особливо трагічного звучання поемі надали особисті переживання героя.