Заклик до єднання слов’янських народів у поемі «Єретик»

До теми історичного минулого чеського народу звертається Т. Шевченко у поемі «Єретик». Головний герой поеми — Ян Гус — конкретна історична постать. Він був професором університету, патріотом, вірно захищав чеський народ, був виразником людських думок. Ця людина стає проповідником у Вифлеємській каплиці, проголошуючи проповіді чеською мовою. Ян Гус не виступав проти релігії взагалі, а лише викривав пороки католицизму: папські булли (чим більше заплатити, тим більше гріхів відпускається), догмати… Через те, що він посягнув на авторитет папи і не захотів зректися свого вчення, його відлучають від церкви, засуджують як єретика та спалюють на вогнищі. Але не змогли спалити кати слів великої правди Гуса. У нього з’явилися послідовники: В. Ганка, Я. Коллар, П. Шафарик. Останному з них, пристрасному патріотові, борцеві за єдність слов’янських народів, присвятив Т. Шевченко поему «Єретик».

У Т. Шевченка Ян Гус розкривається як людина, що може протистояти існуючому ладу, яка до кінця зберігає вірність своїм думкам і поведінкою впливає на людей. Поета цікавили не стільки релігійні погляди чеського «єретика», скільки його заступництво за народ, суть проповідей. Автор протиставляє його світлу й величну постать зграї злочинців у ризах. Гус знає, що боротьба проти папи, кардиналів і німецьких колонізаторів буде важкою, та це не лякає його. За народну правду він готовий віддати життя. Під час молитви у Вифлеємській каплиці Ян Гус висловлює гнівний осуд Ватикану і закликає співвітчизників стати на захист своєї Батьківщини:

Прозріте, люди, день настав!

Розправте руки, змийте луду.

Тут голос Яна Гуса звучить як голос захисника поневолених.

Т. Шевченко називає свого героя добрим, правдивим,

сміливим, славним, «чехом святим». Гус, «мов кедр серед поля ливанського», стоїть один серед ворогів. А вони для поета — розбійники, «кати в тіарах», людоїди, що правду побороли. Вони, як «люті звірі в овечих шкурах, що пазури розпустили». їх багато, вони страшні, люті й кровожерливі: «Зашипіли, мов гадюки, ченці в Ватикані». Та не злякався їх сміливий Гус і на страшному судилищі, перед лицем смерті. У своїх переконаннях він непохитний, бо проповіді його були закликом до боротьби, вони підняли чеський народ на визвольну війну.

Ідея «Єретика» єднає Гуса — Шафарика —Шевченка. Вона підсилюється образом слов’янського моря як символу братерства слов’янських народів.

У своєму творі, поставивши за приклад дії Яна Гуса, Т. Шевченко закликає слов’ян до єдності, до зближення на шляху спільної боротьби з іноземними загарбниками. Поет добре відгукується про видатних людей слов’янства, які своєю працею і боротьбою служили справі єднання і дружби народів.

Слава тобі, Шафарику, Вовіки і віки! Що звів єси в одно море Слов’янськії ріки!

Постать Яна Гуса захоплювала Т. Шевченка як живе втілення мужності, незалежності, сили переконань, великої віри в народ і його правду, як втілення рис характеру, які хотів бачити автор у своїх сучасників.