Як ми знайшли метеорит.Твір 5 клас

Одного разу ми з хлопцями пішли купатися на річку. Раптом ми побачили на небі зірку, яка швидко падала. “Загадай бажання, – сказав Юрась. – Моя мати каже, що як загадаєш бажання в той час, коли падає зірка, це бажання здійсниться”. “Бажаю, щоб про мене написали в газеті”, – подумав я і всміхнувся. Я не вірив у ці прикмети. Мій тато казав, що це забобони.
Аж ось зірка зникла, і ми почули вибух страшенної сили. Подивившись туди, де вибухнуло, ми побачили дим та вогонь. Це горів ліс. “Побігли туди, – каже Петро. – Може, знайдемо ту зірку”. Ми побігли туди, де горів ліс. Раптом почався дощ. “Гарно, – каже Петро, – дощ загасить лісову пожежу”. І дійсно, пожежа припинилась. Згодом дощ також припинився, і ми пішли далі. Коли бачимо, лежить камінь незвичайної форми; він нагадував величезне яйце якогось дивовижного птаха. За кольором він був схожий на морський камінь – світло-сірий з рожевими прожилками. “Це метеорит, – сказав Петро. – Це і є падаюча зірка, яку ми бачили. Давайте візьмемо цей камінь із собою”. Але це було неможливо. Камінь був дуже важкий та ще й гарячий. Треба швидше йти додому та викликати фахівців. Мій батько працює в науково-дослідному інституті геофізики, він мені казав, що метеорити – це дуже цінний матеріал для науки.
Ми прийшли додому вже ввечері. На другий день до лісу приїхали фахівці й повезли метеорит, а в газеті ми побачили замітку “Діти знайшли метеорит”. “Таки здійснилося бажання”, – подумав я.