«Як гарно плестись останньою, десь позаду-позаду…»

Дуже часто в житті люди виявляють жорстокість один до одного. На жаль, таке буває не тільки серед людей, а й серед тварин. В оповіданні В. Близнеця розповідається, як від качки, після нападу лисиці, відвернувся весь табун, адже качечка стала калічкою. Після довгого лікування Кривенька повернулась до ферми, але її качки не прийняли до гурту: «… табун гомонів, наступав, погрозливо витягав шиї… Мабуть, їй гірко шкутильгати останньою, але вона розуміла: тепер їй завжди тут місце, десь позаду-позаду..» Отже, качечкою-калічкою знехтували, і вона стала самотньою, а це так гірко. Через деякий час Кривенька народила маленьких каченят. Тепер вона не була самотньою, у неї були маленькі жовтобокі клубочки! А найголовніше — каченят прийняв табун. Кривенька забула про жорстокість по відношенню до себе, бо бачила, що родичі люблять її дітей: «… ніхто не чіпав малих, не скуб, навпаки — всі їх жаліли, чепурили, розпушували пір’ячко… Що не кажіть, а приємно бачити, як люблять твоїх дітей!»