Втілення у байці погляду народу на чиновництво, оцінка його дій (за байкою «Ведмежий суд»)

Літературна спадщина Євгена Гребінки досить велика. Ним були створені милозвучні поезії, романси, повісті, але особливе місце у творчій діяльності письменника займають байки.

У нас, сучасних читачів, байка «Ведмежий суд» викликає гірку посмішку. Лисичка звернулася до суду, звинувативши Вола в тому, що він їв сіно й пив брагу на панській винниці. Судді — Ведмідь та Вовки — ретельно провели засідання, і був винесений смертний вирок. Та чи справедливий?

Провина Вола була в тому, що він їв сіно, до того ж на панській винниці. Як бачимо, Віл не пішов проти своєї природи, але судді цього не розуміли, бо він не був одним із них. «Коли б він їв собі м’ясиво», можливо, тоді Вола могли б зрозуміти, навіть виправдати, а так… Віл хотів було щось сказати, але судді його перебили й негайно засудили, не дозволивши йому навіть слова мовити у свій захист. Так відбувся суд, який зайняв «трохи не цілі сутки», та від того не став справедливим. Судді були обурені тим, що віл «ситенький був”. Хіба він мав право на це? Їсти й пити вдосталь – це тільки їхня привілегія «… за такі гріхи його четвертувать…».

У своїй байці Гребінка ясно показав, наскільки беззахисними були прості люди перед свавіллям чиновників. Хоч суд проведений начебто за всіма правилами, але справедливим його ніяк не назвеш. Торжествує не справедливість, а сила і влада. Чиновники судять з вигодою для себе: «… і м’ясо розідрать суддям на рівні часті…».

У байці «Ведмежий суд» Гребінка дає об’єктивну оцінку діям чиновництва й виражає думки народу про це. Несправедливість, продажність, зажерливість суддів — такий він, чиновницький суд, на думку народу й автора.