Вперше у храмі.Твір-розповідь 5 клас
У неділю я була у православному храмі. Я і раніше там бувала, але вперше прийшла сама. Мене водили туди мама або бабуся. Вони показували, що треба робити, але я якось не відчувала нічого особливого. Мені навіть було чогось ніяково, соромно ходити туди. Люди там поводилися дивно, а мені треба було робити щось таке, чого я не розумію.
Цього разу все було інакше. Бо я була у храмі сама і то була майже пригода. Ми зайшли туди з мамою просто погрітися, бо змерзли надворі. Мама залишилася біля входу з важкими сумками, а я пішла розглядати церкву. Вона була великою і мовчазною — там було небагато людей. Але біля однієї ікони стояла черга. На ній було зображено дуже красиву Божу Матір. Я стала неподалік і почала чекати. Але люди підходили і ставали попереду, ніби мене взагалі тут не було. Стало сумно. Раптом до мене підійшов батюшка. Він суворо подивився на мене, але очі в нього були лагідні.
Він запитав мене, чи я тут уперше. Я відповіла, а він ще поцікавився, як мене звати. Почувши відповідь, батюшка повів мене до якоїсь іншої ікони. Вона була зовсім маленькою. Батюшка показав на неї:
— Оце твоя покровителька, дитино, спробуй звернутися до неї.
Я була дуже здивована. Виходить, у мене є своя свята покровителька, що буде допомагати мені все життя! Вона виглядала дуже красивою та молодою. Я привіталася, водночас забувши усі молитви. Чомусь я нервувалася так, ніби мене познайомили з живою людиною. Я простояла біля маленької ікони кілька хвилин і попросила її зробити одну дуже важливу справу для своєї родини. В мене не виникло жодного сумніву, що вона почула і все виконає. Так я познайомилася зі «своєю» святою.