Викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи (за п’єсою «Сто тисяч»)

І. Карпенко-Карий цікавився проблемами українського села. Він завжди хотів усвідомити причину виникнення селянина нового типу — п’явки-глитая, який збагачувався за рахунок народу.

Обурюючись хижаками нового часу, письменник висміяв їх у своїй комедії «Сто тисяч». Головний герой п’єси — багатий мужик Герасим Калитка, всі помисли якого спрямовані на придбання землі. Заради цього він накопичує гроші. Калитка грубо та жорстоко визискує наймитів, постійно сварить їх, погано годує, змушує багато працювати. Він жорстокий і до членів своєї родини. Типовим є епізод, коли Калитка не дозволяє запрягати коней, щоб підвезти свою дружину до церкви, бо «скотина гроші коштує». Свого сина Романа, незважаючи на обіцянку, він хоче одружити з донькою багатого Пузиря. Посватати ж наймичку Мотрю він обіцяв для того, «щоб вона старалася на роботі». Своїй дочці, яка, не розгинаючись, працювала на батька поруч з наймитами, він недодав п’ять тисяч приданого, видаючи заміж. Поступово Калитка втрачає совість і будь-які моральні принципи. Саме тому і погоджується глитай на шахрайство, яке врешті-решт призводить його до банкрутства.

І. Карпенко-Карий зобразив зажерливого і користолюбного глитая, який, втративши гроші на шахрайській махінації, хоче накласти на себе руки: «Краще смерть, ніж така потеря». Письменник засуджує таку жадобу до наживи та духовну вбогість.