Відображення волелюбності трудового народу в оповіданні «Дорогою ціною»

Оповідання «Дорогою ціною», написане М. Коцюбинським у 1901 р., має суто історичне підґрунтя. Воно зображує події початку XIX ст., позначеного зростанням боротьби кріпаків проти панського гніту.

Протест селян виявлявся по-різному: одні спалювали садиби панів, інші вбивали панських управителів. Були й такі, що втікали від кріпосників.

Саме такими втікачами виступають головні герої оповідання «Дорогою ціною» — Остап і Соломія. Характерними рисами їхньої вдачі є волелюбність, рішучість і сміливість. Переборюючи всі труднощі небезпечної подорожі, йдуть вони «за Дунай, у Січ». Ні москалі, що перервали перевіз на інший бік Дунаю, ні поранення Остапа, ні пожежа в плавнях не змогли зупинити їх. Остап з Соломією дісталися турецької землі завдяки своїй мужності, прагненню до волі та відданості один одному. Втік і їх земляк Іван. Однак стати щасливими їм не вдалося. Під час спроби відбити Остапа у турецьких солдат Соломія та Іван гинуть, виборюючи до останнього подиху вільне та щасливе життя.

На початку XX ст. письменник звернувся до подій минувшини, бо проблема боротьби народу за волю, проти безжального гноблення залишалася актуальною. М. Коцюбинський впевнений, що людина не може жити в неволі, хоч інколи за свободу доводиться платити дуже високу ціну.