«Велесова книга» – скрижалі буття українського народу в прадавні часи

Одним із прадавніх джерел нашої історії і культури є «Велесова книга» — дерев’яні дощечки, на яких записано розповіді про життя і релігію праукраїнців. «Велесова книга» — це найдавніша слов’янська пам’ятка V—IX століть, яка допомагає нам поглибити свої знання про те, як і чим жили наші пращури. Дерев’яні дощечки присвячені богу Велесу — заступнику українців.

Дощечки з давніми письменами були знайдені 1919 року на Харківщині полковником Алі Ізенбеком, який вивіз їх до Брюсселя. 1925 року з дощечками ознайомився письменник-емігрант Юрій Миролюбов, якого вважають першим дослідником «Велесової книги».

На дощечках розміром 38 на 22 сантиметри були з обох сторін набрані тексти. Всього було їх 72 та кілька уламків. На жаль, під час Другої світової війни дощечки зникли, а нам у спадок залишилися лише переписи з дощечок, зроблені Ю. Миролюбовим.

В Україні перші публікації «Велесової книги» відомі з 1990 року. Сучасний переклад українською мовою здійснив Борис Яценко. Дослідженням цієї прадавньої пам’ятки займаються Валерій Шевчук, Степан Наливайко. Чому такий інтерес наших учених до цієї пам’ятки? На це питання дуже влучно, на мою думку, відповів Борис Яценко: «Явлення «Велесової книги» з небуття — живе свідчення невмирущості, незнищенності українського народу».

Що ж ми дізналися з «Велесової книги» про життя наших пращурів? Тут ми знаходимо і міфи про створення Дажбогом світу та його законів (перша дощечка), і розповідь про походження всіх слов’янських племен, про бога Сварога, який створив рід людський на Землі (25 дощечка).

На дощечках 5-А, 4-Г розповідається про заснування Києва, про народи, які жили навколо нього, їх світовідчуття й погляди на життя. Наші предки з давніх-давен займалися розведенням худоби, полюванням, рибальством, землеробством. І про це ми теж дізнаємося з «Велесової книги».

Коли я читала переклади «Велесової книги», мене особливо вразило те, що про що б це розповідали безцінні дощечки, скрізь наголошується на духовному витоку наших предків, на їх єднанні з Рідними Богами. Вчення про Праву, Яву і Наву — це усвідомлення нашими предками своєї відповідальності перед майбутнім, дії на користь нашій державі, нашій вірі.

Отже, з найдавнішої пам’ятки нашої історії ми дізнаємося про світогляд, життя, вірування наших далеких предків. «Велесова книга» — унікальна знахідка про життя і долю наших пращурів.