Твiр з народознавства. “Коляда, колядки…”. 6 клас

Хто народився i вирiс у селi, тому добре вiдома простенька колядка:

Коляд, коляд, колядниця,

Добра з медом паляниця,

А без меду не така —

Дайте, дядьку, п’ятака!

Приємно її промовляти. I не тiльки тому, що пiсля неї на промовця чекають подарунки, а й тому, що тут безпосередньо згадується Коляда.

Що ж це за свято? Свято української Коляди вiдзначається протягом двох тижнiв — з 7 до 19 сiчня. Це перiод зимового повороту сонця. Люди казали: “Сонце на лiто, а зима на мороз”. Коляда — свято народження Сонця. З прийняттям християнства його пов’язали з днем народження Iсуса Христа. Тому зараз ми називаємо свято, яке розпочинається опiвночi пiсля Святвечора мiж 6 i 7 сiчня, Рiздвом Христовим, або просто Рiздвом. А далi святкування продовжуватиметься наступнi два тижнi.

Свято Сонця — Коляда — це цiлий комплекс новорiчних обрядових дiй, що тривають вiд Рiздва до Водохрещя. День перед Рiздвом називав ся Святвечiр, Багатвечiр або Багата кутя. До нього слiд було впоратись

з усiма господарськими справами, натовкти зерна для кутi та приготува ти дванадцять пiсних страв, серед яких були гриби, риба, пироги з квасолею чи капустою, узвар i кутя.

На Святвечiр усi члени родини були вдома. Господар вносив у хату сiно для кубельця на покутi, встановлював Дiдуха. Їли передусiм головну страву — кутю, яку готували з пшеничних або ячмiнних зерен.

Горщик з кутею обов’язково ставили на покутi в кубельце, або ясла, оскiльки Мати Божа народила малого Христа в яслах.

Дiти вiдносили обрядову вечерю своїм хрещеним, бабусям i дiдусям, якi обдаровували дiтей яблуками, горiхами чи грiшми. А потiм усi гралися, ворожили. Так проходив Святвечiр. Надходило Рiздво Христове.

Тодi казали:

— Зi Святим Рiздвом будьте здоровi!

Їм вiдповiдали:

— I вас також вiтаємо й бажаємо здоров’я!

I декламували:

З Святим Рiздвом вiтаю,

Всiм здоров’я бажаю:

Господарю на воли,

Господинi на квочки,

Хлопцям-дiвчатам на гуляння,

Малим дiтям забавляння…

А меншi спiвали:

Я маленький хлопчик,

Iзлiз на стовпчик,

У дудочку граю,

Колядочку знаю.

Починалося колядування усiм загалом. Парубки вибирали Ватагу, тобто керiвника, Мiхоношу, Козу, Пастуха. Ще були Циган, Лiкар, Єврей, Смерть з косою. Завжди носили зiрку.

Дiставши дозвiл колядувати, ватага починала потiшну виставу з пiсень-колядок та жартiвливих сценок.

Ой сивая та i зозулечка

Щедрий вечiр, добрий вечiр,

Добрим людям на здоров’я!

Усi сади та i облетiла,

А в одному та i не була.

А в тiм саду три тереми:

У першому — красне сонце,

У другому — ясен мiсяць,

А в третьому — дрiбнi зiрки.

Ясен мiсяць — пан господар,

Красне сонце — жона його,

Дрiбнi зiрки — його дiтки.

Так святкували аж до 18 сiчня. А в цей день влаштовувалася Голодна кутя, коли спалювали Дiдуха, “щоб теплий дух накликав весну”.

Пiсля цього починався iнший обряд — “проганяння кутi”. Казали: “Геть, кутя, з покутя, а ти, узвар, iди на базар!”

Так закiнчувалися рiздвяно-новорiчнi свята. Селяни настроювува лися на веснянi польовi роботи.