Твір у публіцистичному стилі на тему «Справжнє кохання»

«Я тебе кохаю» – ці слова, мабуть, хоче почути кожна людина. Кожен хотів би, щоб його кохали. А ще – кожен хотів би, щоб на його власне кохання інші люди відповідали взаємністю. Щоб прийняли та почули його слова «Я кохаю…»

Кохання – це почуття глибокої сердечної прихильності до іншої людини. Вважається, що не можна кохати дерево, кохати борщ або кохати собаку. Їх можна любити, бути до них прихильними. Слово кохання означає, що почуття світиться в серці людини, розквітає, неначе магічне дерево. А також слово «кохання» означає почуття пристрасні. Так кохає чоловік жінку, дівчина так кохає хлопця. А от «любов до Бога» – оце вже «любов», а не «кохання».

Яке кохання можна вважати справжнім? Мабуть, це такі стосунки, де люди один одному дарують сердечне тепло, взаємоповагу, турботу. Люди бережуть та цінять своє сердечне тепло та тепло іншого. Прикладом справжнього кохання і українській літературі можуть бути Лукаш та Мавка з «Лісової пісні» Лесі Українки.

Прикладом справжнього кохання в реальному житті я вважаю своїх батьків. Батьки мої познайомилися на вулиці. Мама тоді торгувала та несла важкі пакунки на ринок. Батько був водієм, стояв біля своєї машини, він щось крикнув їй, хотів пожартувати. Вони закохалися в один одного не відразу, спочатку довго спілкувалися, «підколювали» один одного. Мати навіть і не думала, що батько прийде з букетом троянд сватати її.

Вони разом вже двадцять років. Батьки, навіть коли сваряться, роблять це з гумором.

Кохання – це романтика та ніжність у стосунках, чесність та довіра. Люди, що кохають, діляться один з одним радістю та горем. Почуття кохання робить людину щасливою.