Твір-роздум про Батьківщину
Що таке Батьківщина? Це якесь певне місце на Землі чи, може, щось більше? Щось пов’язане з усім найдорожчим, що є в людини, – з її батьками, найяскравішими відкриттями та відчуттями дитинства та становлення себе самої? Я вважаю, що й те, й інше у нерозривному взаємозв’язку.
Батьківщину не вибирають, проте в усіх куточках нашої планети – різноманітної за природою, культурою, суспільними звичаями – кожна людина по-особливому ставиться до того краю, який зве Батьківщиною. Для когось це країна хмарочосів та високих технологій, для інших – безкрая пустеля пісків та каменів. І завжди воно – місце, в якому людина народилась та виросла, – наймаліше її серцю, навіть після того, як вона може промандрувати навколо світу.
З давніх давен люди були готові захищати свою Батьківщину вогнем і мечем, не шкодуючи власного життя, бо лише це гарантувало їм та їхнім нащадкам можливість бути господарями на своїй землі та жити вільно. Сьогодні, коли людство зробило значний крок вперед у науці та культурі, пережило декілька жахливих війн, в яких загинули мільйони, на мій погляд, недопустимо розв’язувати війну, навіть під приводом захисту Батьківщини. Її треба захищати мудрим керівництвом, врахуванням інтересів усіх верств населення, толерантністю, чесністю, працелюбством. Бо зрадник Батьківщини – не той, хто змушений емігрувати під загрозою смерті, а той, хто використовує свою владу у власних інтересах, нажаль, дуже поширена проблема у багатьох країнах, у тому числі – в Україні. Крім того, я вважаю, що неможна шкодити іншим країнам – чиїмсь рідним батьківщинам, пояснюючи це потребами власної.
Моя Батьківщина – Україна – це держава з драматичною та суперечливою історією, чудовою щедрою природою, працелюбними та дружніми людьми. Я б зробив усе, що в моїх силах, аби всі ми жили у мирі та добробуті. На моє щире переконання, любов до Батьківщини – це не лише знання її історії та повага до її державних символів, мови. Це взаєморозуміння з людьми, які живуть поруч. Це глибоке розуміння такої простої речі, що ми маємо поважати інших, аби вони поважали нас. І пам’ятати, що в кожного з нас є Батьківщина, біль за негаразди якої ми відчуваємо як власний.