Твір про притчу. Притча про доброго самарянина

Притча — це невеликий прозовий твір повчального характеру. Саме слово “притча” походить з грецької мови и перекладається, як “пліч-о-пліч”. Притча дозволяє порівняти відому та неявну істину. Але не прямо, а через символи, образи та алегорії. Зазвичай, сюжет притчі будується на спостереженнях із суспільного життя. Через невелике оповідання на прикладі вчинків та висновків героя доводиться істина. Існує багато причт, складених народом, а також біблейські притчі.

До останніх належить, наприклад, притча про доброго самарянина. Вона вчить нас творити справи милосердя та допомоги ближнім. Ця притча з’явилася так. Один єврей-законник запитав Ісуса Христа: “ А хто ж мій ближній?” У відповідь той розповів притчу про чоловіка, що йшов з Єрусалима до Єрихона. По дорозі на нього напали розбійники, обікрали та побили його. Єврейський священик та духовний служитель проходили і не допомогли нещасному чоловіку. Потім тією ж дорогою їхав самарянин. Він побачив побитого чоловіка і допоміг йому, а пізніше відвіз його до постоялого двору й там піклувався про нього.

Розповівши цю історію, Ісус запитав законника : “Як ти думаєш, хто з цих трьох був ближнім для людини, яка потрапила до рук розбійників?” Законник відповів: “Той, який змилосердився над ним (тобто самарянин)”. Тоді Ісус Христос сказав йому: “Іди і ти роби так само”.

Притча вчить нас, що потрібно бути добрим з усіма людьми, незалежно від їх роду, віри чи раси. Ми повинні бути милосердними й допомагати тим, хто потрапив у біду.