Твір-опис осіннього лісу

Восени дерева в лісі готують собі справді святкове, барвисте вбрання. Вони неначе урочисто проводжають літо. Яскраво-жовтий, лимонний, багряний, вишневий – які тільки кольори не радують око того, хто йде лісом восени. А деякі дерева та кущі довго-довго залишаються просто зеленими, ніби вони вирішили подовжити літо та ігнорувати осінь.

Ми з батьками також побували в осінньому лісі, щоб відпочити, поспілкуватися з природою, а також подивитися, чи є вже гриби.

Світило яскраве сонечко. Здавалося, що сухо, але незадовго до цього пройшов осінній дощик. Тому опале листя під ногами ввібрало всю воду. Я розворушив його, а воно мокре, як хлющ. У такий вологому середовищі добре виростають гриби: маслюки, опеньки, сироїжки, білі грибки, лисички, грузді.

Виявилося, що ми приїхали занадто рано: гриби не встигли ще проклюнутися після дощу. Проте ми збирали інші дикі дари природи: лісові горіхи та яскраво-червону шипшину. Вона росте в лісі на галявинках. Взимку ми будемо пити корисний та смачний чай з шипшини.

На галявині, де ми відпочивали, гріло сонце. Але в гущавині вже було по-осінньому прохолодно. Вже притихли птахи, поховалися комашки. Я бачив лише диких ос, які їли перестиглі гнилі дикі груші, що валялися в траві. Звідки тільки взялися ці оси? Мабуть, у них в лісі є гніздо.

А ще набридливі павуки заплели павутиною всі проходи в лісі. Вони літали на своїх тонких павутинках, які раз у раз приставали до мого обличчя.

Скоро підуть затяжні дощі, оголяться гілки дерев. Тим більше хочеться зараз насолоджуватися гарною осінньої погодою та красою різнобарвного лісу.