Твір на тему Зміст назви оповідання А. Чехова «Хамелеон»

Видатний російський письменник А. Чехов починав свій творчий шлях як автор невеликих гумористичних оповідань. Проте маленькі за обсягом твори були наповнені глибиною змісту, широтою узагальнень. Серед ранніх творів письменника одним із найпопулярніших було оповідання «Хамелеон». Прочитавши назву твору, читач може припустити, що мова в ньому піде про природу, вивчення тваринного світу. Та про представників класу плазунів в оповіданні немає жодного слова. Натомість воно розповідає про людей, їхню поведінку, моральні якості. Є в ньому, правда, один представник братів наших менших — переляканий собака. Саме через нього і зчинився увесь цей гамір біля дров’яного складу купця Пічугіна.

Головний герой оповідання, поліцейський наглядач Очумелов, через свій службовий обов’язок намагається з’ясувати, чому це зібрався натовп. Він серйозно береться до справи. Врізаючись у натовп, грізно ставить низку питань: «З якої це нагоди тут? Чому тут? Хто кричав?» І ось тут починаються дивні перетворення. Декілька разів повторюється ситуація з’ясування, чий собака. П’ять чи шість разів змінюється відповідь на це запитання, і стільки ж разів змінюється поведінка Очумелова та його оцінка події. Спочатку поліцейський наглядач набирає вигляду людини можновладної, розмовляє суворо. Велично «ворушачи бровами», він вирішує оштрафувати хазяїна «бродячої худоби», а «собаку знищити». Та відповідь когось із натовпу, що собака належить генералові Жигало-ву, відразу змінює і вигляд Очумелова, і його погляд на ситуацію та винуватця. Очумелов — неначе ящірка-хамелеон, що змінює своє забарвлення від освітлення. Він декілька разів змінює своє рішення залежно від того, хто хазяїн собаки. В основі усіх змін поведінки Очумелова — непорушна переконаність у вишості «генеральського» над усім іншим.

Разом з Очумеловим «перетворюється» і Хрюкін — від потерпілого до винуватця події. Так само змінюється настрій натовпу, що зібрався в очікуванні хоч якоїсь розваги на сонній від спеки базарній площі. А це тільки підкреслює поширеність хамелеонства. В оповіданні «Хамелеон» А. Чехов висміює безпринципних людей, які на догоду обставинам ладні постійно і моментально змінювати свої погляди на діаметрально протилежні.