Твір на тему «Повінь»

Нестримна водяна стихія – ось найперша асоціація зі словом повінь, що виникає в нашій уяві. Причому стихія ця зазвичай має неочікуваний та руйнівний характер. А що як я скажу, що повінь може бути жаданою та життєдайною? Йдеться про повінь вишневого цвіту, який на короткий проміжок часу просякає увесь навколишній простір одного невеличкого міста.

Мабуть, ви подумали, що це буде розповідь про далеку Японію та сезон цвітіння сакури у тих краях. Насправді ж таке весняне свято рожевої радості щороку проходить і в нашій країні. За стіною туманних Карпат, однак не так далеко, як батьківщина сакури, лежить місто Ужгород. Щовесни це містечко огортає справжня повінь, тільки цієї стихії не лякаються, а навпаки – чекають із нетерпінням. Ужгород убирається в біло-рожеві шати. В обласному центрі цвітуть сакури, магнолії, райські яблука та вишні.

Містяни насолоджуються квітковою панорамою. Багато в обласному центрі й туристів. Кажуть, що це диво природи вже давно стало візитівкою Закарпаття. Сотні туристів з усієї країни приїздять, щоб помилуватися вишневим цвітом, що вкриває дерева, стежки алей, мереживо із пелюсток серпанком висить у повітрі. А у вітряну погоду можна опинитися в епіцентрі такої собі квіткової віхоли.

Місто молодшає цієї пори: люди більше усміхаються, у повітрі носиться святковий аромат весни, навіть будинки, прикрашені білими та рожевими пелюстками, виглядають по-дитячому казково.

Західні області України доволі часто потерпають від повеней, нестримної водяної стихії, що несе лише руїну та збитки. У той самий час скільки оновлюючої краси та свіжості простягає нам рука природи-матері. Отак вона, незбагненно могутня, може водночас і брати, і давати.