Твір на тему Максим Рильський

Максим Тадейович Рильський був талановитою й багатогранною особистістю, і це повною мірою відобразилось у його творчості. Окрім поезії він цікавився літературознавством, фольклористикою, вивчав світову  культуру, був майстерним перекладачем з декількох іноземних мов, а також брав активну участь у громадському житті.

Свою першу збірку поезій «На білих островах» Рильський видав у п’ятнадцятирічному віці, і в ній уже було помітно великий потенціал поета. У 20-х  роках ХХ століття він входив до когорти «неокласиків», художнє світобачення яких базувалося на естетичних досягненнях світової культури та несприйнятті явища масовості та невігластва в культурі сучасного їм радянського суспільства.

Мова поезій Рильського багата епітетами, метафорами, порівняннями. Поет використовує стилістичні прийоми дуже майстерно – навіть звуки у словах нагадують музику природи. У наведених нижче рядках ніби чуємо ніжний плескіт води:

Глибшає далеч. Річка синіє,
Річка синіє, зітхає, сміється…
Де вас подіти, зелені надії?
Вас так багато – серце порветься.

Життєвий і творчий шлях Максима Рильського складний, адже він жив у непрості часи. Його молодість прийшлась на злам епох, коли Російську імперію змінила імперія Радянська і стали іншими державна ідеологія та її вимоги до митця. Нова влада диктувала свої правила, існувала жорстка цензура, тому по-справжньому щирому, талановитому поетові стало неможливо виражати свої думки, почуття, ставлення, якщо вони не збігалися з офіційною ідеологією.

Такі суворі обставини зломили багато талановитих людей, проте Максим Тадейович знайшов у собі сили для творчості в складних умовах. Його завжди надихала природа, а ґрунтовна гуманітарна освіта та філософське бачення життя допомагало проникати в потаємні куточки людської душі. Тому, намагаючись не сперечатися з радянською цензурою, Рильський піднімається в своїй творчості від проблем суто класових до загальнолюдських, незалежних від жодної політики. Переживши репресії 30-х років, поет виходить на новий рівень творчості. Згодом його талант визнають у всій країні – він буде академіком АН СРСР та очолюватиме Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.

Мені здається, найбільша заслуга Максима Рильського як митця в тому, що він оспівав прості та найбільш важливі для людства речі – неоціненність природи, гідність людини, цінність кожної особистості, повагу до інших – те, що залишається навіки.  Людина є частиною природи, що  відкликається на кожний порив її душі, супроводжує кожен період її життя, а любов до рідного народу дає силу, мудрість, витривалість:

Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це  людина.