Твір «Мої бажання»

Людина – істота мрійлива та неспокійна. Завжди чогось жадає, до чогось прагне. У кожного є свої найпотаємніші мрії, але є й спільні для усіх людей бажання.

Деякі бажання можуть не просто не збігатися, але й суперечити одне одному. Так народжується внутрішні конфлікти та суперечки між людьми. Згадати хоча б відому Наталку Полтавку з однойменної драми І.Котляревського. Ми пам’ятаємо, як вона, прагнучи власного щастя, водночас не хотіла йти проти волі матері. Кінцівка у цьому творі щаслива, конфлікт зрештою розв’язався на користь молодої дівчини, та й інші не залишилися ображеними. Але в житті доля не завжди малює такі райдужні картини, як письменники у книжках.

Щоб не виникало таких суперечок між бажанням, гарно було б усім людям усвідомити одну просту істину. Свобода однієї людини закінчується там, де починається свобода іншої. Бажати ми можемо чого завгодно, але коли наша воля перетинається із чиєюсь, то треба вміти гідно виходити з такого положення, йти на компроміс. Адже, наступаючи на чиїсь інтереси, ми заходимо до особистого простору іншої особистості. А хіба хотіли б ми самим собі таких нежданих гостей?

Добре, мабуть, було б, якби з’явився чарівник і виконав усі твої бажання. Але це могло б спрацювати хіба що для маленької дитини, бажання якої не сягають далі солодощів чи нових іграшок.

Але якщо йдеться про дорослих людей, то такий помах чарівної палички спричинив би справжній хаос. Бо не можна виконати одночасно такі різноманітні бажання, які мають різні люди. Уявити хоча б на прикладі громадського транспорту влітку, де хтось хоче повідчиняти усі вікна, а дехто боїться протягу…

Це не означає, що треба завжди керуватися думкою загалу. Мріяти потрібно завжди й без упину, але просто пам’ятати про компроміс, про мрії та свободу своїх ближніх.