Твір «Мій улюблений вид мистецтва»

Мистецтво – це одна з невід’ємних частин людського життя. Забери його в людини, і залишиться лише пуста оболонка без емоцій та змісту. Бути ситим та мати дах над головою, на мій погляд, недостатньо.

У творах мистецтва вся мудрість і досвід людства за тисячоліття свого існування. Мовою кольорів, форм, звуків вони розповідають нам про кохання і ненависть, журбу і радість, хвилини тріумфу й години розпачу. В них можна знайти відповіді на будь-які життєві питання. Адже те, що нам здається новим, вже колись було.

І сьогодні так само, як сотні років назад, митці присвячують свої твори почуттям, емоціям, подіям, природі… Мені здається, що природою, наприклад, не можна не милуватися. Неважливо хто ти є, середньовічний лицар або сучасна школярка. Все одно схід та захід сонця, місячна доріжка, цвітіння трав і квітів – таке чудо обов’язково зачепить струни твоєї душі.

Особисто мені завжди подобалися морські пейзажі. Одна з моїх улюблених картин – це «Веселка» Івана Айвазовського.

У центрі картини – корабель, що зазнав катастрофи біля скель. На шлюпці зморені і виснажені моряки, тримаючись з останніх сил, намагаються врятуватися. Сильний вітер розносить бризки води, за якими майже не видно зруйнований корабель та берегову лінію. Суворе грозове небо практично з’єдналося із стихією океану.

Крізь увесь цей хаос пробиваються невеликі промені світла, вони творять веселку, наче намагаються подарувати надію на порятунок.

Головна «героїня» полотна – веселка – то зникає, то мерехтить знову, чарівна і примарна, ледь помітна.

Коли бачу в небі веселку, то завжди згадую цю картину. Вона символізує надію на те, що колись-таки буря вщухне, і на небі знову буде тепло посміхатись сонечко. Ах да, я й забула, що мій улюблений вид мистецтва – це живопис. Я думаю, що, прочитавши мій твір, ви вже давно зрозуміли, що тут до чого.