Твір до ЗНО “Люби природу не для себе, люби для неї”

Чи вистачить людству природних ресурсів для нормального життя? Тобто енергоносіїв, корисних копалин, чистої води, родючої землі? Це складне питання, часто відповідь на нього потребує багато знань. Я спробую висловити свою власну думку з цього приводу.

Я вважаю, що ресурсів вистачить, та лише завдяки залученню нових технологій та наукових розробок. Людство на сьогоднішній день добре розвинуло такі науки як економіка та статистика. Воно знає свої власні потреби, отже, вчені можуть приблизно розрахувати, скільки потрібно населенню різних країн води, електроенергії, нафти, газу, залізної руди та інших цінних ресурсів.

Сьогодні людство спрямувало свої найкращі ресурси розуму, талантів та здібностей на вирішення проблеми нестачі природних ресурсів та їхньої дорожнечі. Багато вчених, інженерів, техніків, біологів та людей інших професій працюють зараз над проектами з добування екологічно чистого та дешевого палива, новітніми пристроями з економії енергоносіїв та над іншими сучасними розробками. Тому я вірю в прогрес людства!

Ви спитаєте, яким чином прогрес стосується любові до природи? Я вважаю, що любов до неї починається зі збереження ресурсів. Тих самих води, рослин, земель. Технології, які дають змогу зберегти на якихось територіях планети недоторканність куточків дикої природи, наприклад, приносять багато користі всім нам.

Про любов до природи, яка проявляється в її збереженні, багато писали українські письменники. Роман Олеся Гончара “Собор”, де розкриваються питання екології та моралі – яскравий тому приклад.

У зарубіжній літературі також існує екологічна “Біблія” – це роман киргизького письменника Ч. Айтматова “Плаха”.

Любов до природи виявляється у реальних справах. Тільки такі почуття є справжніми.