Твір до ЗНО “Чи варто чекати чогось завтра, а не жити вже зараз?”

“Життя іде, і все без коректур. І як напишеш, так уже і буде,” – стверджує Ліна Костенко, українська поетеса. Тобто, авторка вважає, що немає вороття нашим вчинкам та помилкам. “Але не бійся прикрого рядка” – продовжує вона.

Я розумію це так, що не помилятися — означає нічого не робити. Боятися помилок означає ховатися від життя, перестати йти людям назустріч. Я не згоден з тим, що в житті немає коректур. Іноді наслідки наших вчинків вдається з часом скорегувати, тому не варто вважати кожну помилку непоправною. Наприклад, той, хто посварився з близькою людиною та образив її, може вибачитися та помиритися з нею.

Література дає нам чимало прикладів того, як герої гідно та як негідно поводяться з людьми. У романі “Невеличка драма” В. Підмогильного один з персонажів, науковець Юрій Славенко, демонструє приклад людини, яка поводиться негідно. Начебто нічого крамольного Юрій не творить. Але він позбавив себе людських почуттів, звів усе до раціональності, тому поводить себе з іншими людьми, неначе з неживими машинами. І з дівчиною Мартою, яка закохана у нього — так само.

А от гідним прикладом є Микола Баглай з роману “Собор” О. Гончара. Він жадібно прагне жити та не втрачає часу на пусте. Микола ставиться бережно до сердець та душ інших. Тому саме йому вдалося зрозуміти та полюбити Єльку, яку засуджували інші. Ліна Костенко у своїй творчості нагадує нам про відповідальність за власні вчинки, які людина має завжди усвідомлювати. Я ще дуже молодий та тільки вчуся цьому. Дорога життя манить мене та приваблює, я з насолодою кожного дня поринаю до її течії.