Твір «Чи вічне справжнє мистецтво, чи підвладне моді»

Я вважаю, що мистецтво підвладне моді. Мода впливає на нього. Я розумію, що зараз буду відстоювати ту точку зору, з якою не погоджується більшість людей у суспільстві. Але я певен, що зможу навести аргументи на її користь.

По-перше, я добре знаю, що мода є тимчасовим явищем – це панування певного стилю. Рік-два – і стиль змінюється. Але я знаю, що багато витворів мистецтва, які потім були визнані шедеврами, колись творилися під впливом популярного тоді стилю. Тобто, моди, потягу до новинок. Авторам-митцям доводилося брати до уваги пануючи тенденції у культурі суспільства. Цим вони домоглися визнання публікою.

Минали роки, пануючий стиль моди йшов до минулого. А справжні шедеври залишалися, визирнувши з-під модної хвилі. І вже ніколи не забувалися людьми. Колись «Тіні забутих предків» Коцюбинського творилися під впливом модного тоді імпресіонізму. Але навіть сьогодні цю книжку читають із захопленням.

По-друге, справжній митець вміє зловити у модних тенденціях іскринки істинного, вічного мистецтва. Адже кожна мода базується на потязі до новизни, прагненні людей до чогось нового, цікавого. І модні витвори-одноденки дають митцеві багату поживу для роздумів, ідеї для створення вічних цінностей. «Щоб виростали кити, потрібен планктон» – існує серед народу такий афоризм. Автор його невідомий, але я з ним повністю згодний.

Я знаю, що знаменита «Енеїда» Івана Котляревського була написана під впливом тогочасної моди на бурлескні твори. Але автор не ставив метою показати, що його творчість абсолютно підвладна модній хвилі. Навпаки, Котляревський робив свою справу частково супротив моді, бо тоді популярним вважалося відмовлятися від української мови.

Таким чином, я відстоюю «неформатну» думку, що мистецтво підвладне моді. Але не повністю підпорядковане, а певною мірою з нею зв’язане.