Ставлення до матері (за віршем «Пішачок»)

Хочеться зразу сказати, що батьки — це ті люди, яким я завдячую своїм життям. Батьки знаходяться поруч усе життя, вони переживають зі мною усі мої негаразди, вони годують і одягають мене, вони завжди ладні прийти мені на допомогу. І тому батьків треба любити і шанувати, незважаючи на те, хто вони— освічені інтелігенти чи прості селяни. Найголовніше те, що вони мої батьки.

Вірш «Пішачок» гостро засуджує «вченого» сина, якому соромно йти поруч зі своєю матір’ю лише тому, що вона проста селянка. Він соромиться визнати, що жінка з обличчям, вкритим зморшками, та чорними, потрісканими руками є його мати. Син гарно одягнений, працює у міністерстві, але йому навіть не спадає на думку, що всього цього він досяг завдяки своїй матері, яка народила та вигодувала його.

Але син вважає, що він вищий за свою матір, бо вона йде в куфайці та хустині. Такий син не годен називатися людиною, бо він не шанує свою мати, а це найстрашніше. Саме це засуджує поезія «Пішачок» яка належить перу Дмитра Павличка.