Сила справжнього мистецтва (за казкою Г. К. Андерсена “Соловей”. Твір 5 клас

Про мистецтво та його вплив на людину можна говорити багато. Але зазна­чимо, що поціновується лише справжнє мистецтво. Як же відрізнити справжнє мистецтво від штучного? Саме цій проблемі і присвячено казку Г. К. Андерсе­на «Соловей».

Сюжет казки надзвичайно простий. Імператор, прочитавши про солов’я, захо­тів його побачити і почути. І був дуже здивований, побачивши непоказну малень­ку сіреньку пташку, адже він уявляв її зовсім іншою. Та коли соловей заспівав, усі були зачаровані його співом. «Соловей співав так чудово, що на очах імперато­ра виступили сльози і покотилися по обличчю. Тоді соловей заспівав ще чарівні­ше, аж серце стискалося від його пісні» (переклад О. Іваненко). Імператор бажав нагороди незвичного співака, але той відмовився, пояснивши, що сльози на його очах — це і є найвища нагорода. Звичайно, ні сам імператор, ні його придворні цього не зрозуміли. Для них нагородою були лише гроші і коштовності.

Деякий час по тому імператор отримав подарунок: величезну коробку, в якій «лежав маленький художній виріб — штучний соловей, схожий на живого, але весь обсипаний діамантами, рубінами та сапфірами». Коли штучну пташку заво­дили, вона могла виконувати одну з мелодій, яку співав справжній соловей. І, як це не дивно, але придворним більше подобався спів штучної пташки. Адже вона була такою красивою і так виблискувала!

Дуже скоро про справжнього солов’я усі просто забули.

Минув рік, і штучна пташка зламалася. Це було великим горем. Тепер її за­водили лише один раз на рік, щоб насолодитися її співом. У країні вже ніхто й не згадував про справжнього солов’я, його оголосили вигнаним за межі держави. І лише бідні рибалки, слухаючи штучного птаха, говорили: «Звучить добре й схо­же, але чогось не вистачає». А чого саме, вони не розуміли.

Та раптом сталося лихо: імператор помирав. Швидко вибрали нового імпера­тора, уже й Смерть прийшла за ним. У цілковитій тиші лежав імператор і просив музики. Та його голос був такий слабкий, що ніхто з придворних не міг його по­чути і завести штучну пташку.

Раптом залунав чудовий спів. Це справжній соловей, почувши про біду імпе­ратора, прилетів до нього, щоб своїм співом втішити його і вселити надію. І ста­лося диво: імператор ожив!

Чи можливо таке? Чи може воскреснути той, хто вже помирав? Звичайно, це казка. Але, як і в кожній казці, у ній є прихований зміст. Великий казкар відкрив нам мудру істину про штучне і справжнє мистецтво.

Штучне може бути дуже красивим, але ж це не єдиний критерій. Справжнє те, що дарує радість, вселяє надію, звеличує дух. Ось чому воно пробуджує душу і залишається вічним