Сила і згуба кохання за повістю О. І. Купріна “Гранатовий браслет”. Твір 11 клас
Так ніхто не кохав.
Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання.
В. Сосюра
Думка про самогубство може закрастися у кожної людини. І що ж це – крик душі, прояв слабодухості, мужній виважений крок чи просто вчинок на зло іншим? Ми можемо не розуміти самогубців, шкодувати їх, шукати виправдання їхнім вчинкам, але не осуджувати. Життя щоразу підкидає нам різні сюрпризи: сьогодні ти успішний і щасливий, а завтра – стоїш над глибокою прірвою і, здається, вороття вже немає.
Що є найбільшим щастям у житті, те може стати і найбільшою згубою для людини. Кохання дає нам і найбурхливішу радість, і гіркіше від полину горе. Мед і отрута змішалися в ньому. Любов, що дарує нам життя, інколи прирікає на смерть. Згадаємо: коли чоловік і брат княгині наказали Желткову поїхати геть, він, миттєво вирішивши, сказав князю: « Я знаю, что не в силах разлюбить ее никогда. Посадите ли вы меня в тюрьму, вышлете ли в другой город, я буду любить ее и давать ей знать об этом. Остается только одно – смерть… Вы хотите, я приму ее в любой форме».
Все його життя – лише з надією побачити кохану, і як тільки в нього відбирають надію, все втрачає сенс, земля втікає з-під ніг, серце перестає битись. Смерть для Желткова – порятунок від життя, яке гірше смерті, від страшних мук існування.
«Гранатовий браслет» О. І. Купріна – гімн чистому, як сльоза, сильному, як смерть, коханню. Це величне почуття увірвалось у життя простого чиновника, як весняний вітер у відкрите вікно. Головний герой покохав раз і назавжди, та на його шляху виникло ряд перешкод: невзаємність з боку княгині Віри, соціальна нерівність, а згодом і одруження дівчини. Кохання було настільки сильним, шо хлопець вважав Віру божеством, чимось надприродним, недоторканим. Це почуття заполонило його душу на багато років. Закоханий настільки трепетно ставився до своєї обраниці, що навіть не посмів відкритися їй, не хотів бути відштовхнутим, не хотів нав’язувати себе.
Зворушливість і трепетність Желткова аж ніяк не є проявом слабкості, навпаки, підкреслює силу духу. Таке високе почуття, яке межує зі святістю, приходить вкрай рідко. Для хлопця воно стало сенсом, втіхою, розрадою у житті. Люди завжди починають щось цінувати після втрати: лише після смерті нещасного Віра усвідомлює, що таке палке кохання обминуло її. Самогубство хлопця достойне поваги. Смерть в ім’я кохання – це увічнене кохання в іншому світі.
О. І. Купрін вкотре переконав нас у величі і страшній силі любові. Автор так майстерно відобразив підвладність людини почуттям, що перегортаючи сторінки повісті, читач ніби переживає усе це наяву. Кохання здатне як ощасливити, так і вбити, бути довгі роки оманою, як це трапилось у Віри, або ж взагалі пройти повз. Тож лише нам обирати, чи впускати кохання у своє серце і як ним розпорядитися.