Що зробило солдатика непохитним?” (За казкою Г. К. Андерсена «Непохитний олов’яний солдатик»). Твір 5 клас

Що надає людині сили? Для одних — це влада, для інших — гроші, треті вва­жають, що це друзі, рідні, близькі люди. А іноді такою силою є кохання, яке окри­ляє людину, робить її непереможною.

У казці Г. К. Андерсена «Непохитний олов’яний солдатик» розповідається про звичайні речі, які раптом стають незвичайними.

Одноногий олов’яний солдатик жив у великій коробці разом зі своїми брата­ми. Одного разу серед іграшок, що були у кімнаті, він побачив чудовий палац із паперу. Та найбільшою дивиною була фігурка маленької балерини, вирізаної з па­перу. «Спідничка її була з найтоншого батисту, а маленька вузька блакитна стьож­ка спускалася з плечей до пояса. Посередині стьожки сяяла позолочена троянда, така завбільшки, як усе личко дами» (переклад О. Іваненко). Маленька дама тан­цювала, стоячи на одній нозі, простягнувши вперед руки. Олов’яний солдатик не знав, хто ця прекрасна незнайомка, і вважав, що у дами, як і в нього, тільки одна нога. Нашому героєві кортіло познайомитися з балериною.

Дорога до щастя, як відомо, легкою не буває. Так і з нашими героями. Злою силою, що стала на заваді щастя героїв, був маленький чорний гном, який жив у табакерці. Одного разу чи то гном штовхнув солдатика, чи то протяг відчинив ві­кно, але відважний герой упав із третього поверху на землю.

Олов’яному солдатикові довелося пройти страшні випробування. Він за­стряг між камінням бруківки, плив на паперовому кораблику, побував у каналі, риб’ячому животі і на кухні під великим ножем куховарки. І весь час солдатик ду­мав про прекрасну балерину.

Пройшовши усі випробування, він знову потрапив у ту саму кімнату, в якій жив з іншими іграшками. Та найбільшим щастям було те, що в цій кімнаті, як і раніше, була прекрасна дама.

Але нещастя не полишали закоханих. Раптом один із хлопчиків схопив солдати­ка і кинув його в палаючу піч. Йому було спекотно — чи від вогню, чи від кохання. Та олов’яний солдатик не помічав нічого. «Він дивився на маленьку балерину, вона на нього, і він чув, що тане, але все ще стояв непохитно, з рушницею на плечі».

І сталося ще одне диво, правда, доволі сумне. Протяг підхопив балерину «і вона, як метелик, пурхнула в пічку, просто до олов’яного солдатика, запалала яскравим полум’ям — і її не стало». І лише олов’яне серце й почорніла троянда залишилися як спомин про це незвичайне кохання.

Отже, кохати можна, навіть не сказавши жодного слова. Але почуття від цього не зменшується. І саме велика сила любові здатна зробити непохитним не тільки олов’яного солдатика, а будь-яку особистість. Головне, щоб ти сам кохав.