«Що ж таке життя, як не машина, якій надають руху гроші?» (за повістю О. Бальзака «Гобсек»)

У невеличкій повісті «Гобсек» виникає гротескна потворна фігура справжнього хазяїна життя, зразок величезної узагальнюючої сили: лихвар, який робить гроші із грошей. Весь неабиякий запас почуттів він витрачає на одне бажання: безроздільно, якомога довше володіти все більшими й більшими коштами. Гобсек ненавидів спадкоємців, він не проявив і тіні хвилювання, узнавши про трагічну смерть своєї єдиної родички. До останньої іскри життя чіпляється він за своє багатство і вмирає, направивши осклянілий погляд на величезну купу золота, ледь прикриту попелом погаслого каміна. Співчуття, каяття, доброта не порушили б цілісність характеру Гобсека, він недоступний благородним спонукуванням.

Гобсек настільки упоєний владою, яку дають йому гроші, що вважає собі за право купувати усе, аж до людської душі.

У перекладі «Гобсек» означає «живоглот». І весь твір — яскраве підтвердження тому. І головне правило, від якого ніколи не відступає бальзаківський герой, можна сформулювати так: «Нікого не жалій, нікому не допомагай, але сам користуйся всім, що можна взяти безоплатно». Гобсек переконаний, що в золоті міститься усе в зародку. Те, що шлях до багатства неодмінно припускає жорстокість, не бентежить його. Він не знає пощади до тих, із ким веде справи. «Іноді його жертви обурювалися, піднімали шалений крик, потім раптом наступала мертва тиша, як у кухні, коли заріжуть у ній качку», — говорить Бальзак. Гобсек із бездоганною педантичністю ставиться до оформлення всіх документів, облікових квитанцій, розписок і їхнього виконання. Це цінується в комерційному світі. Для нього існує угода, вигода, але не людина.

І в той же час герой Бальзака розуміє, що живе у злому світі, тому відповідно до цього і будує своє життя. І заради грошей такі люди підуть на усе: будь то продаж діамантів або зрадництво своєї сім’ї, майбутнього своїх дітей. І Гобсек стає хазяїном не тільки майна Анастазі де Ресто, але й її совісті. І в цьому винний не тільки Гобсек.