Розповідь про старий дикий сад

У нашому селищі, на околиці, розкинувся старий шкільний сад. Його насаджували років з шістдесят тому з метою вирощувати яблука для шкільної столової. Тобто, годувати школярів корисними продуктами.

Стару школу вже давно закрили, сад здичавів та заглух. Коли я був малим, то боявся гущини цього саду. Але він був, є, мабуть, і залишиться моїм улюбленим куточком живої природи.

У саду розрослися шипшина, вишняк та сливняк. Дивно, але всі вони плодоносять, хоча дуже часто вишні та сливи, які розмножилися від коріння, тобто, “дички”, не дають плоду. Селяни кожної осені збирають дрібні кислуваті сливки, часто діти навіть сваряться через них. А іноді дерева просто обносять “таємні агенти” вночі.

Я люблю цей куточок природи за те, що в ньому кожен вільний робити, що схочеш. Ми часто граємося з друзями у саду в “козаки-розбійники” до пізньої ночі. Палимо вогнище на спеціально відведеному для того кострищі, бо просто палити костри будь-де та випалювати сад — це був би поганий вчинок. У саду я навіть надовго забуваю про комп’ютер, яким теж дуже цікавлюся.