Розповідь про м’яку іграшку ведмедика

В мене є улюблений ведмедик Бобка. Він — іграшка, яку подарував мені тато, коли мені ще три роки тільки було. Я пам’ятаю зі свого першого знайомства в Бобкою тільки те, що мій молодший на рік брат, побачивши подарунок, заплакав та почав просити в батьків собі іграшку теж.

Бобка невеличкого розміру, світло-коричневого кольору. З дитинства я вважав його живою істотою. В мене навіть сумнівів у цьому не було, поки вже у першому класі мені приятелі не відкрили очі, образно кажучи.

Я не любив ділитися Бобкою з братом, тому йому скоро купили іграшкового м`якого собаку Біма, який став улюбленцем малого. Ми кожного вечора носилися хатою, як дикі індійці в джунглях, кожний зі своїм іграшковим звіром.

Коли в мене з`явився ведмедик, я відразу почав з ним разом спати, кожної ночі міцно притискаючи пухнастого друга до грудей, неначе найріднішу людину. Мама казала, що вона дуже дивувалася цьому, коли спостерігала за мною, поки я спав.