Роль рідної мови в житті і діяльності народу (за поезією «Мова»)

В землі віки лежала мова

І врешті вибилась на світ.

О. Олесь

Мова — духовне багатство народу. Чим глибше людина пізнає рідну мову, тим тоньше сприймає її серце красу слова, а також красу життя. Поет-громадянин О.М.Підсуха — тонкий знавець багатства української мови. Про її милозвучність, величезний лексичний фонд і багату синоніміку він пише у вірші «Мова»:

Ой яка чудова українська мова!

Де береться все це, звідкіля і як?

Є в ній ліс — лісок — лісочок, пуща, гай, діброва,

Бір, перелісок, чорноліс. Є іще й байрак.

Але як зауважує автор, «не в тому справа, що така багата”. На думку О. Підсухи, головна функція мови полягає в тому, що вона допомагає народу у «битві проти супостата». Іншими словами, мова — це гасло у боротьбі за незалежність і самостійність держави, оскільки саме її існування підтверджує існування народу. Поет радіє величності своєї Вітчизни, тому що «дмуть вітри історії в наші паруси», злагоді українців. «Нас далеко чути, нас далеко видно», — з захопленням проголошує письменник. І це, безперечно, досягнення нашої могутньої мови, яка направила нас на вірний шлях.

Головне значення мови, на думку О. Підсухи, — «про нас нащадкам вістку донести», тобто здійснення зв’язку між поколіннями.

На мій погляд, істинна любов до своєї країни неможлива без любові до рідної мови. Але пасивна любов нічого не варта. Для того щоб «розвивалась і далі мова наша рідна», ми повинні знати, берегти і збагачувати її.