Рідна мова в поезіях В. Сосюри і М. Рильського

І в України, і в української мови невесела доля. Маленька наша країна, як дорогоцінний камінець, приваблювала неситі очі загарбників майже у всі часи свого існування. А захопивши землю, іноземці робили все, щоб українці втратили національну пам’ять та рідну мову, тому що людину без коренів легко зробити холопом, найманцем, зрадником. За часів Польщі на Західній Україні карали тих, хто розмовляв українською. За Петра І було заборонено друк книжок українською мовою. За радянської влади українську мову нібито підтримували, але одночасно знищували найкращих її носіїв і творців — поетів, письменників, вчених. І те, що мова все ж таки жива, це заслуга тих, хто багато років писав українською вірші та повісті, казки та переклади. Часто-густо літератори страждали від звинувачень їх у націоналізмі та шовінізмі. Через це пройшли і Тичина, і Стельмах, і Сосюра… Та вони працювали і зберегли мову.

Володимир Сосюра, поет довірливої негучної інтонації, рідко звертався у віршах до прямих гасел, закликів, звертань до читача. Але з душі його рвався крик, коли він закликав любити й берегти рідну мову, країну. У вірші «Юнакові» Сосюра каже твердо й наполегливо:

Листку подібний над землею,

що вітер з дерева зрива,

хто мову матері своєї,

як син невдячний, забува.

Поезія «Любіть Україну» теж була приводом для звинувачення Сосюри у націоналізмі та шовінізмі. І лише тому, що поет висловив прості і зрозумілі речі: не можна любити людство, забувши свій народ, не можна любити свій народ «з ненависті до інших» (Вознесенський).

У цій поезії Сосюра називає українську мову «солов’їною». Поетичний епітет — не перебільшення. Наша мова по милозвучності, мелодійності, багатству синонімів, рим посідає одне з перших місць у Європі і є конкурентом славетної італійської. І таку мову можна було забувати?!

Максим Рильський теж не раз замислювався над тим, що є для людини рідна мова. Бувши сам великим знавцем її скарбів, він уболівав за чистоту й красу мови, наполягаючи, щоб люди

Як парость виноградної лози,

Плекали мову…

«Чистішою від сльози» повинна вона бути. Ці рядки актуальні, на жаль, і зараз. Українська мова, нарешті, має державну підтримку. Її вивчають, вона лунає з телеекранів. Та чи часто ми чуємо справжню рідну мову? Суржик, германізми, перекручена англійська роблять мовлення макаронічним. Не про те мріяв М. Рильський. Він закликав:

Мужай, прекрасна наша мово,

Серед прекрасних братських мов!

І тільки чиста мова у вустах обізнаної людини може стати тією силою, про яку писав Володимир Сосюра у вірші «Я знаю силу слова»:

Воно проміння швидше,

в нім думка й почуття.

Воно іде в народи

для вічного життя.