Протиставлення характерів Назара і Хоми (за драмою «Назар Стодоля»)

Немає потреби зупинятися на тій ролі, яку відіграв в українській літературі та взагалі в історії нашої держави Великий Кобзар — Тарас Григорович Шевченко. Саме ця людина, наділена всіма рисами генію, піднесла українську літературу до світових висот, надихнула народ України на здобуття самостійності та незалежності.

У творчості Тараса Шевченка однією з провідних є історична тема. У сивій давнині Кобзар шукав відповідей на найболючіші питання свого часу. Особливе захоплення в геніального митця викликала доба героїки та волелюбності — козаччина. За Шевченком, козаччина є взірцем чистого та простого життя, єдино гідного людини. Таким чином, Кобзар стверджував щирі національні ідеали та закликав до боротьби проти кріпосницького ладу, який принижував українців.

«Назар Стодоля» є одним з шедеврів національної драматургії. Автор переносить нас до України XVII століття, у бурхливі та неспокійні часи. Шевченко розкриває характери персонажів драми через їхнє ставлення до Батьківщини, до давніх традицій, до власного морального обов’язку перед нацією. Ми бачимо, що позитивні персонажі твору не мислять майбутнього без свободи, бо ж свобода — то найвище втілення щастя. Негативні герої драми проявляють себе як корисливі та егоїстичні негідники. Від таких рис характеру до звичайнісінької зради — лише один крок.

Шевченко різко протиставляє позитивних героїв — Назара Стодолю, Гната, Галю та інших героям негативним — полковнику, Стесі, Хомі Кичатому. Погляди на життя цих двох груп персонажів є діаметрально протилежними. Наприклад, для Хоми Кичатого головними життєвими цінностями є слава, гроші, загальна шана. Хома досить повно та відверто подає власну характеристику: «Хіба ж як говорити про огонь, так і лізти в огонь? Або як про чорнобриву сироту, так і женитися на їй? Брехня! Від огня подальш. Женись не на чорних бровах, не на карих очах, а на хуторі і млинах, так і будеш чоловіком, а не дураком». У спілкуванні з людьми Кичатий повністю реалізує свою негідницьку сутність. Він прагне посіяти недовіру між закоханими — своєю дочкою Галею та Назаром Стодолею. У той самий час Хома намовляє Галю йти заміж за нелюба — багатого полковника. Як же Хома вихваляє цього осоружного вояка! Але брутальним втручанням в особисті справи дочки огидна роль Кичатого не завершується. Ця людина демонструє своє істинне відношення до слобідської громади, наказуючи челяді гнати в потилицю колядників, які мають прийти. Так за вчинками Хоми дуже легко можна скласти враження про нього. Можна припуститися, що занепад усього людяного в душі Кичатого розпочався зі звичайнісінького куркульства. Хома заявляє самовладно: «Се ж моя дитина, моє добро, слідовательно, моя власть, моя і сила над нею. Я отець, я цар її».

Урівноважують негативних персонажів драми прості та чисті душею, сповнені почуття власної гідності Назар Стодоля, Галя, Гнат. Вони викликають неабияку симпатію своєю наполегливістю та рішучістю в боротьбі за особисте щастя. Характер Назара найкраще вимальовується тоді, коли він розуміє, що Кичатий ошукав його самого та ще й Галю. Як то годиться щирому козарлюзі, Назар поводиться статечно, поважаючи батьківські традиції, старших. Водночас Назар залишається пристрасним, безкомпромісним, сповненим почуття людської гідності. Він звертається до людей, повністю переконаний у лицемірстві Кичатого: «Люди добрі, коли ви не оглухли, так послухайте. Він мене називав своїм сином, а я його своїм батьком, і він се чув тоді, а сьогодні оглух. Де ж його правда? Чи чесний же він чоловік?» Як ми бачимо, Назар Стодоля у важкий для себе момент звертається до громади, що є найкращим підтвердженням його поваги до усталених відносин, які беруть свій початок з давніх-давен. Назар не мислить свободи без совісті та честі —найважливіших людських якостей. Свобода, заплямована безчестям, втрачає свій сенс та принадність.

Читаючи драму «Назар Стодоля», читач ще раз переконується: істинні щастя та свобода ніколи не даються легко. Здобути ці вічні цінності людства можна лише в нелегких випробуваннях, крізь які можуть пройти тільки чисті душею і мужні серцем люди.

 

Ярема Галайда як представник повсталого народу в поемі «Гайдамаки»
Показ соціальної нерівності у драмі «Назар Стодоля»

Залишити відповідь