Проблема відповідальності особистості за свою долю в романі І. О. Гончарова «Обломов»
Іван Олександрович Гончаров народився 6 червня 1812 р. у заможній купецькій сім’ї. Батько Олександр Іванович неодноразово обирався міським головою Симбірська. Він помер, коли Іванові було 7 років. Вихованням займалася мати, Авдотья Матвіївна, а також колишній морський офіцер Микола Миколайович Трегубов, людина передових поглядів, знайомий із декабристами.
До літературної творчості Гончаров звернувся в роки університетського навчання. Його видатні твори — романи «Обрив», «Звичайна історія», «Обломов».
У1859 р. у журналі «Отечественные записки» був надрукований роман Гончарова «Обломов».
«Обломов» мав надзвичайно важливе значення в розвитку російського реалістичного роману. У романі показаний згубний вплив феодально-кріпосницького ладу на розвиток людської особистості і подані два великих типових узагальнення, які являють собою вершину творчості Гончарова: Обломов і обломовщина.
Образ Обломова — це найбільше художнє узагальнення, що втілює в собі типові риси характеру, породженого російським патріархальним поміщицьким життям. Таке життя породжувало духовну бідність у мешканців Обломовки, вузькість інтересів, бідність і примітивізм психології. Гончаров не раз підкреслює, що в житті обломовців найважливіше місце займали їжа, сон. Серед усіх їхніх турбот «головною турботою були кухня й обід. Про обід радилися всією домівкою, і старезна тітка запрошувалася до ради. Всякий пропонував своє блюдо: хто суп із потрухом, хто локшину або шлунок, хто рубці, хто червону, хто білу підливу до соусу». «Турбота про їжу була перша і головна життєва турбота в Обломовці». Цій турботі був підпорядкований весь лад життя.
Обломовців характеризують бездіяльність і лінощі. Свої потреби вони задовольняють за допомогою підневільної праці кріпаків.
Життя мешканців Обломовки дуже згубно впливає на формування їхніх характерів. Письменник малює образ живого, допитливого хлопчика Ілюші Обломова і показує шкідливий вплив на нього середовища й обломовської системи виховання. Батьки охороняють Ілюшу від праці, привчають до ледарства і паразитизму, розвивають у ньому почуття переваги над іншими. Ілюша не їздив на уроки у Верхлево: «Навчання-то не піде, а здоров’я не купиш». Пізніше Обломов у столичному навчальному закладі вивчає науки лише в тій мірі, в якій вони самі без труда укладалися в голові. Обломов служив, але не задля того, що йому хотілося працювати і чогось добитися, а тому, що так було прийнято в середовищі дворянської молоді, і при першому ж утрудненні і відповідальності за свою помилку він залишив службу.
Прагнучи тільки до спокою, Обломов у 32 роки перетворюється в байбака, в істоту апатичну й інертну. Для того, щоб ще більше підкреслити силу інерції у своєму герої, Гончаров показує і тих, хто боровся за Обломова і намагався вивести його зі стану мертвого спокою, включити його в життя, але з цього нічого не вийшло, тому що занадто міцно приріс Ілля Ілліч до спочинку: «Приріс до цієї ями хворим місцем, спробуй відірвати — буде смерть». Навіть кохання до жінки не може відродити Обломова і повернути до активного життя. Драма Обломова тим сильніша, що він розуміє своє духовне падіння: «Настала одна з ясних свідомих хвилин у житті Обломова. Як страшно стало йому, коли раптом у душі його виникло живе і ясне уявлення про людську долю і призначення і коли замигтіла паралель між цим призначенням і власним його життям…, — він болісно почував, що в ньому заритий, ніби у могилі, якийсь добрий світлий початок, можливо, тепер уже померлий».
З обломовщиною, як із явищем глибоко відчуженим і шкідливим, нам потрібно невпинно боротися, знищуючи самий ґрунт, на якому вона може виростати.