Пошук вічного джерела «героїчної духовності. (За творчістю О. Ольжича). Твір 11 клас

Ім’я Олега Ольжича було повернено українській літературі недавно. Ми можемо тепер оцінити творчу та громадську діяльність цього талановитого поета, науковця, видатного діяча національно-визвольного руху в Україні. Приклад Олега Ольжича є гідним наслідування. Життя цієї людини було справжньою боротьбою, безперестанним пошуком життєвого ідеалу.

Майбутній митець навчався в Чехії, у Празі. Туди він переїхав разом із матір’ю до батька, видатного українського поета Олександра Олеся. Олег Ольжич закінчив університет,а згодом блискуче захистив дисертацію, здобувши вчене звання доктора філософії. Молодий учений глибоко вивчав історію, археологію, захоплювався українською культурою. У тридцятих роках XX століття були надруковані перші поезії Олега Ольжича. Український світ з радістю зустрів талановитого поета. Дуже успішно складалася і кар’єра науковця. Здається, перед Ольжичем відкривався осяйний і спокійний життєвий шлях. Але доля покликала поета. Олег Ольжич без вагань віддав себе служінню величній ідеї національного визволення України. 1929 року поет і науковець стає членом ОУН – Організації українських націоналістів. Тепер Ольжич є насамперед політиком. У період з 1937 по 1942 роки вів очолював культурну референтуру Проводу ОУН і приймав вагому участь у створенні філософсько-світоглядної бази цієї організації, готував пропагандистські, освітні, ідеологічно спрямовані матеріали, які потім доносилися до поневолених братів- українців. Починаючи з 1939 року Олег Ольжич керував опором ОУН на Закарпатті, а починаючи з 1941 року – національно-визвольним підпіллям на Сході України. Видатний діяч українського опору збирав інформацію про партизанський рух та про злочини німецьких окупантів в Україні. Гітлерівці, які придушували кожний прояв національної самосвідомості, заарештували Ольжича. Це сталося в 1944 році. Того ж року після жорстоких катувань у концтаборі Олег Ольжич загинув, лишивши нам багатий спадок публіцистики та поезії, тематика якого зосереджена на визвольній боротьбі.

У кількісному плані творчий доробок Олега Ольжича досить невеликий. Він включає поетичні збірки «Рінь» та «Вежі» . Третя збірка, яка називається «Підзамчя», вийшла з друку посмертно. Також сьогодні вивчається публіцистичний спадок митця.

Оригінальна тематика поезій видає вченого-археолога. Ольжич. пише про галлів, готів, «золотий вік» людства. Перед захопленим читачем проходять події історії, тріумфальні та трагічні. Глибокий зміст мають вірші, де переважають давньоруські або античні мотиви. Автор надзвичайно чуйно ставиться до реконструювання минулого, тобто відчуває, так мовити, аромат епохи:

Наш табор між чагарником,
І синя – лінія лісів.
Щитів і шкур гарячі плями.
Сліпучість сонця і списів.
Що день, що ніч, то менша віддаль.
Легкий похід без вороття!
Наш бог – маленький гарний ідол
В наметі нашого вождя.

Таким чином, Ольжич намагається змалювати картини найвіддаленіших, дохристиянських часів. Зображуючи минуле, поет не забуває нагадати читачеві про сучасність, яка вимагає від кожного високих духовних якостей. Пошук вічного джерела «героїчної духовності» можна вважати центральним мотивом поезії Олега Ольжича. Автор черпає невмирущу силу буття саме з «легендарної епохи», створюючи її заново. Люди прадавніх часів уміли бути воїнами – міцними, мужніми, нескоримими:

Нам дано відділити зле й добре, мале і велике
І прославити вірність, невинність і жертву героя.

У передмові до збірки «Вогні» Олег Ольжич зазначав: «Заповіт минулого… звучить для гострого наказу сучасності і остаточно з нею ототожнюється» . Ця поетична збірка є своєрідною ідеологічною програмою ОУН, вона насичена політичними гаслами та високою героїкою:

Шкодуємо тільки, що вмерти
Удруге не зможемо ми.

Найдосконалішим, на мій погляд, твором Олега Ольжича є поема «Незнаному воякові», в якій змальовано життя і смерть українця-підпільника. Рядки поеми ніби карбують маршовий крок:

Державу не твориться в будучності,
Державу будується нині.
Це люди, на сталь перекуті в огні,
Це люди, як брили камінні.

Олегові Ольжичу вдалося створити найцінніше у світі – громадську лірику, яка повела тисячі патріотів на поклик рідної Батьківщини. І сьогодні ми віддаємо глибоку пощаду тим, хто поклав своє життя на вівтар нашої остаточної перемоги. Серед цих борців, немов зоря, сяє й славетне ім’я Олега Ольжича.