Поринання з минулого в майбутнє у романі П. Загребельного «Диво». Твір 11 клас

Ми не можемо знати, що саме надихає митця на створення шедевра. Та можна уявити, як замислився одного разу письменник над долею тих творців, життя яких нам невідоме, імена загубилися в століттях, і лише спадщина їх живе серед нас. Безіменним і незчисленним будівничим дива присвячений роман.

Основна лінія роману – життя та творчість творця Софійського собору – розгортається в далекому минулому, наприкінці X – на початку XI століть. Епоха Київської Русі, перші роки християнства – на цьому тлі відбувається велична трагедія геніального майстра.

Життя Сивоока докладно зображене письменником. Його боротьба з канонами візантійської церковної архітектури, його вічне прагнення до незалежності, бо тільки в ній митець може працювати натхненно, довга історія будівництва Софійського собору – це лінійний час роману. А в паралельному часі продовжується історія Софії і людей, життя яких тим чи іншим чином пов’язане з нею.

Ці поринання з минулого в майбутнє створюють незвичну об’ємність. Єдине, що пов’язує таку далечінь, як X і XX століття, – Софія. Влада над долями людей, що присвятили себе їй, не втрачається. Світле створіння генія, увібравши мудрість і пам’ять поколінь, підносить душі людські на висоти подвигу. Чистий задум Сивоока веде його крізь муки, полон, зраду. Коли стає вибір – собор чи життя коханої людини – Сивоок не вагається і гине від мечей. Мистецтво не вбило в ньому людяності. У тому й сила шедевра, що він не згинає людину в думці про власну недосконалість, а підносить до своєї досконалості, очищує душу, бадьорить тіло.

Раз у раз повертаючись у сучасність, Загребельний дає образи людей, чиїми душами теж володіє Софія. Гордій Отава гине, аби зберегти незрівнянні фрески собору. Син продовжує справу батька-реставратора, щоб наступні покоління змогли побачити стародавню красу. Паралельність часу в романі співвідноситься з єдністю простору. І Софійський собор, як величезна голка, скріплює часи.