Поетичний образ України у творах П. Грабовського

Серед тих, хто боровся за майбутнє України, П. А. Грабовському належить особливе місце. Його подвижницьке життя, його поезія були віддані Україні, рідному народові — бо задля них він жив, боровся, творив і страждав. Відірваний від рідного краю (а нам відомо, що із тридцяти восьми років життя поет провів двадцять років у тюрмах і на засланні), фізично недужий, поет зумів зберегти віру в справедливе діло борця за краще майбутнє України.

Образ України посідає виняткове місце в духовному світі й у поезії митця. В одному з листів до друзів поет писав, що, коли він опинився в Сибіру, тяжкий сум за Україною стис його серце, образ рідного краю снився йому ночами. У передсмертному листі до Б. Грінченка П. Грабовський пише з болем: «Незабаром сподіваюся смерті. України так і не побачу». Поет любив Україну синівською любов’ю, тому образ її в творчості митця осмислюється крізь призму почуттів людини, яка була далеко від рідного краю.

Україна для П. Грабовського — це насамперед її народ, його болі, радощі і страждання, минуле і майбутнє українців, природа рідного краю.Поезія «До України» — це своєрідне звертання до рідного краю митця, який перебуває в сибірській реалії. Але створює образ України, долаючи, мов у казці, відстань і час, і постає перед уявою поета краса рідної землі. Віра в невмирущість краси рідної землі — така основна думка поезії.

Картини України, оповитої сумом, недолею, зображені й у поезії «О, яка ж ти сумна, Україно моя». Поет із болем констатує, що в рідному краї пригнічується, нівечиться усе краще в народі.Грабовський звертається до своїх сучасників, намагаючись пробудити їх патріотичні почуття:

Українці, браття милі,Відгукніться, де ви є…Митець закликає їх:Вставайте, вкраїнці! Рушаймо без ляку!До труду закликую вас.Зганяли потроху батьки наші мряку,То й нам поборотися час!

Про безправ’я народу, про заборону рідною мовою розмовляти, про позбавлення історичної правди про наш народ із болем пише П. Грабовський:Боже! Чи знайдеться край, так зрабований,Як Україна, чи ні?

Люд наш цупкими кайданами скований,Гине без світла на пні.Боже! За віщо ж так рученьки зв’язано,Його надії синам,Що й розмовлять та писати заказаноРідною мовою нам?Скільки питань, а хто ж повинен дати на них відповіді? Звичайно, ми, українці, а тому потрібно, щоб кожен боровся за своє визволення і за визволення народу та країни:

Хай важка дорога,Хай похмурі днини, —Все роби, що мога,На користь країни!У поезіях «Народові українському», «Орли», «До України-Русі» поет закликає боротися за волю, тобто ідея незалежності України була основною в творчості митця:

Бажав би я, мій рідний краю,Щоб ти на волю здобувавсь.У снігах далекого Сибіру митець вимріював національну незалежність своєї України, хоч розумів, що вже ніколи не побачить рідні краєвиди. А тому в поезії П. Грабовського з особливою емоційною силою звучить любов до рідного краю в кожному рядку:

Прощайте, садочки та рідні гаї,Прощайте, кохані та милі мої!