Після нас — хоч потоп?

У кожному народі живе любов до своєї країни. Ми народилися в Україні, і нам безмежно дорога ця земля. Але не менш дорогий нам кожен куточок нашої великої планети, що стала домівкою для сотень національностей. Тому ми повинні охороняти нашу прекрасну Землю. Хоча в останній час люди дуже недбало ставляться до навколишнього середовища. Ніби не усвідомлюють, що після нас будуть жити наступні покоління, наші майбутні діти. Невже ми хочемо, щоб вони народжувалися, росли, мріяли, кохали… у великому смітнику? Екологічний стан в Україні дає червоне світло для всіх нас — її громадян. Звичайно, це забруднення повітря автомобілями, заводами. Зрозуміло, що все це — реалії сучасного життя, від них нікуди не дінешся. Але ж можна не робити шкоди хоча б в межах наших можливостей. Коли, наприклад, ніхто не буде кидати в море чи річку недогризки яблук, пластмасові пляшки, пакети. Або уявіть собі таку картину: поїхали друзі до лісу відпочити, пограти у футбол, поїсти шашликів. Вони отримають насолоду, їм буде весело, вони поїдуть потім додому, а на галявині залишиться купа сміття, осколки пляшок. Як це буде нівечити красу природи! Але люди вважають так: я отримав насолоду, а що буде після мене, то вже мене не стосується. Така позиція егоїстична, бо несе погибель не лише навколишньому середовищу, але й самому людству.