Осуд бездушності (за оповіданням «Лось»). 5 клас

Оповідання «Лось» присвячене проблемам моралі. Таким поняттям, як добро і зло, чуйність та бездушність тощо. Герої оповідання — два хлопчики, які рятують лісову тварину від загибелі.

Лось потрапив до заповідника тайги. Це був великий звір з розложистими рогами, схожими на кущ, з якого облетіло листя. Лось звик до людей. У заповіднику йому нічого не загрожувало. Люди підгодовували лося. Більш за все звір любив зустрічати вранішню зорю, і тоді здавалося, що лось розуміє всі найпотаємніші таємниці природи.

Одного разу трапилося нещастя. Лось прийшов до ополонки, щоб утамувати спрагу, але лід тріснув. Звір опинився в холодній крижаній каші й не міг вибратися на берег. Випадковими свідками цього були хлопчики-брати. Побачивши, що лось знаходиться в небезпеці, вони почали рубати лід сокирою, щоб прокласти звірові рятівний шлях. Хлопцям було дуже боязко на льоду, але вони не вагалися. Аж ось лось вибрався на берег. Діти були щасливі. Раптом пролунав постріл, і вбитий лось упав. Хлопці були збентежені: хто це зробив, який нелюд? Сльози наверталися на очі. За кілька хвилин з’явився дядько хлопців, який застрелив лося. Мисливець був радий: не кожного дня вдається заполювати таку тварину! Вкрай обурені хлопці почали казати дядькові, що він злочинець. На жаль, дядько не зрозумів, що звір, як і людина, має почуття й думки і насамперед потребує захисту. Дядько, намагаючись викликати прихильність хлопців, запропонував їм м’ясо та роги лісового красеня. Брати не прийняли такої винагороди за мовчання. Щоб не бути співучасниками кривавого злочину, хлопці вирішили заявити про нього охороні заповідника.

На прикладі цих хлопців письменник показав дійсну чистоту душі, щедрість серця. Звичайно, хлопці врятували б не тільки лося, але й людину, оселю. Навіть рідну землю вони рятували б без вагань.

Євген Гуцало пропонує нам завжди допомагати іншим у скруті чи в горі. Ми повинні бути схожими на цих прекрасних хлопців.