Образ великого сищика Мегре (за творами Жоржа Сіменона)
Франція — країна давніх гуманістичних традицій. Тема захисту людини, відстоювання права особистості на її повне самовиявлення проходить червоною стрічкою через усю французьку літературу. Невипадково тому одне з головних місць у ній займає психологічний роман, безпосередньо націлений на роз
криття внутрішнього світу людини, на зображення відношень між людьми, насамперед у сфері приватного життя. Психологізм, який відбиває чутливість, що загострилася, до всякого роду замахів на честь і гідність особистості, настільки просочився в літературну атмосферу повоєнної Франції, що навіть торкнувся такого жанру, як детективний роман, який виник ще в XIX столітті як прославляння раціоналізму і торжества логіки. Згодом ці перемоги розуму утратили свою значимість, потьмяніли і виродилися в уміло подане розгадування «загадок», створених злочином. Розкриттю внутрішнього світу персонажів у цих «романах-загадках» не приділяється особливої уваги, тому що це звичайно буває непотрібним для розплутування вузла таємничих подій. Детективи- розслідувачі оперують суто логічними вирахуваннями і різноманітними слідами і доказами.
Правда, ще в 30-ті роки Жорж Сіменон включив у свої книги значні елементи психологізму. Він створив ємний образ комісара Мегре, показавши не тільки його детективні можливості, але його особисті, людські якості. Герой Сіменона розслідує глибокі спонукальні мотиви вчинків людей, відкриває таємниці їхнього внутрішнього світу, дає їм психологічну характеристику.
Жорж Сіменон тим самим «олюднює» жанр детективу, ламає уявлення про нього як лише про «гру розуму». Але в кінці-кінців детектив усе ж залишається в рамках традиційного «роману-загадки». Проникнення в галузь психології допомагає його герою знайти справжніх злочинців і відвести меч правосуддя від невинних. Психологія в його романах виконує, таким чином, детективну функцію, служить інструментом розслідування.
Сіменон писав не тільки чисті детективи, але і твори, присвячені драматичній долі особистості в буржуазному суспільстві. Завдяки цим книгам його часом порівнювали з такими майстрами прози XX століття, як Франсуа Моріак і Грем Грін. Але усе ж головний успіх Сіменона пов’язаний з образом комісара Мегре. Як і призначено Великому сищику, він вміє розплутувати цілком безнадійні справи. Але не числом блискучих перемог запам’ятовується цей персонаж. Його відрізняє уміння співчувати невдахам і аутсайдерам. На відміну від попередніх сищиків- розслідувачів у світовій літературі, комісар Мегре не підноситься над читачем, не пригнічує його своєю ерудицією і геніальними властивостями до логічного аналізу. Сіменон наділив його іншими якостями, які дозволяють йому точно і безпомилково визначати злочини і розбиратися в складних загадках, викликаних злочином.
Мегре має загострене почуття справедливості, незвичайне уміння відчувати людей і атмосферу дії в її найбільше характерних, реальних проявах. Він звертається не стільки до розуму і логіки, скільки до серця і душі особистості. Він прагне разом із відновленням істини в міру можливості відновлювати також і справедливість, захищати «маленьких людей» від «сильних світу цього». Недарма цей персонаж часом говорить, що він «не думає», до висновків він приходить не шляхом дедуктивних вирахувань, а ставлячи себе на місце потенційного злочинця, уявляючи себе в його шкірі.
Спроби відшукати типовий «сюжет Мегре», як правило, виявляли відсутність загального канону. Вдало знайдений Сіменоном характер виявлявся тим стрижнем, навколо якого могли групуватися кримінальні події різного роду. Чарівність персонажа часом бувало здатна витягнути не дуже вдалу фабулу, змусити читачів забути натяжки і прорахунки.
Таким чином, твори Жоржа Сіменона можуть дати ясне уявлення про те, що детективний роман — це не завжди розвага або відволікання від живої, конкретної реальності, у своїх кращих зразках він торкається «болючих точок» сучасності, виступає на захист людини, коли та опиняється у небезпеці.