Образ Прометея в поемі «Кавказ». 9 клас

Т. Г. Шевченка знає все прогресивне людство. Не можна не захоплюватися людиною, яка, вийшовши з самих низів, піднялась на високий і почесний п’єдестал всенародної любові. Ні арешти, ні заслання, ні заборона малювати й писати — ніщо не змогло примусити поета скласти свою зброю в боротьбі за визволення народу. У поемі «Кавказ» висловлюється ідея спільної боротьби трудящих проти царизму. У символічному образі невмирущого міфічного Прометея відворюється нескореність народу, його непереможне прагнення до волі. Поет виражає гаряче співчуття до тих, хто піднімається на боротьбу за свободу.

Російський царський уряд постійно проводив жорстоку колонізаторську політику, до якої належала і загарбницька війна 1840—1845 років. Війна царської Росії проти народів Кавказу. Волелюбні горці не підкорялись, мужньо чинили опір. Нерівною була ця багатолітня боротьба, яка закінчилася приєднанням Кавказу до Росії. У цій війні загинув друг Т. Шевченка — художник Яків де Бальмен. Його смерть стала поштовхом до написання поеми, але головна причина створення «Кавказу» інша. Поет радів, що серед народів Російської імперії знайшовся хоч один, який протягом багатьох років захищав свою волю. Долю народів Кавказу Т. Шевченко пов’язує з долею всіх народів Росії.

У образі Прометея поет показав волелюбність народів царської Росії, а в образі «неситого» орла — царизм, який «карає… що день божий добрі ребра й серце розбиває». Кожний з образів яскраво вимальовується через протиставлення один одному, зокрема, жорстокість одного (орла) і живучість іншого (Прометея).

Створюючи образ Прометея, Т. Шевченко не йшов сліпо за відомим грецьким міфом, а взяв тільки деякі його деталі, потрібні для втілення задуманого, а саме: трагічність і безсмертя Прометея. Згадавши його страждання, поет найбільше говорить про стійкість закутого Прометея, яку не зможе подолати орел. Народ безсмертний, його кров «живуща». Поет радіє з приводу того, що серце народу «знову оживає і сміється знову». Як гімн нескореності народу звучать натхненні слова автора:

Не вмирає душа наша,
Не вмирає воля.
Т. Шевченко у поемі показав не тільки трагедію народу, а й трагедію війська, що гинуло на війні. За цей злочин проти народу автор саркастично глузує з царя, ставлячи його в один ряд з псарями і собаками-хортами.

Звертаючись до всіх народів, поневолених царатом, поет закликає «Борітеся — поборете!». Т. Шевченко не тільки прославляє мужність борців за свободу, але й віру в перемогу.

У поемі «Кавказ» Т. Шевченко виступає від свого імені. За жанром це лірико-героїчна поема. У ній за допомогою авторських роздумів поет висловлює думки про справедливу і несправедливу війну, про непереможність народу, який б’ється за свободу.