Образ Чіпки, головного героя роману Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Твір 10 клас

Після відміни кріпосного права перед хліборобами постало складне питання: господарювати по-старому чи покинути село й податися в місто на заробітки, зберегти совість чи зректися давніх моральних устоїв заради виживання, боротися за свої права чи підкоритися сильним світу цього. Відповідно до нових соціальних умов у літературі набули нового забарвлення характери селян. Першим твором про народне життя став роман Панаса Мирного та Івана Білика «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», у якому, за визначенням Івана Франка, «змальовано майже столітню історію українського села».

Із головним героєм роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» ми знайомимося вже на початку твору. Це двадцятилітній юнак, широкоплечий, з карими очима, гострим поглядом, довгообразим лицем, одягнений у білу вишивану сорочку й просту свитину, накинуту наопашки. Та проста свитина ніби говорила, що па­рубок небагатого роду. Таких хлопців було багато у селах та на хуторах, але Чіпка вирізнявся дуже палким поглядом, у якому немов світилась незвичайна сміливість і духовна міць разом з якоюсь хижою тугою.

Мотивуючи причини формування непростого характеру героя, автори докладно розповідають про життя Чіпки. У розділі «Двужон» ми знайомимося з батьком героя, який виявився двужоном, бо, маючи сім’ю на Дону, одружився з матір’ю Чіпки. Коли звістка про це докотилася до села, чоловіка затримали й віддали в солдати, а Мотря із Чіпкою змушені були жити в селі, де кожен на них тикав пальцем. Люди обходили стороною їхню хату, ровесники не сприймали хлопчика й обзивали його «байстрюком». Мати, змучена роботою й нестатками, часто кара­ла Чіпку, за що хлопець ненавидів і її, і жорстоких сусідів, і не менш жорстоких дітей. Ось так безрадісне, напівголодне й зневажене дитинство зародило в очах Чіпки якусь невимовну хижу тугу, що в юності переросла в бунтарство, а пізніше у відкритий протест і нелюдську жорстокість.

До дванадцяти років Чіпка не мав друзів. Лихо, що зародилося в його серці, виростало до гарячої відплати. Хлопець не боявся ні Бога, ні людей. Мати від­дала його в найми до багатія Бородая, який за непослух побив Чіпку, а той ледь не спалив хлів хазяїна. Навесні найняли хлопця до діда Уласа пасти громадську отару. Чіпка полюбив старого діда, подружився з Грицьком Чупруненком, з яким разом пас худобу.

Двадцятилітнім, хлопець почав працювати на своєму полі, купив овечок, ко­рову, кобилу, на гроші за продане молоко придбав гарний одяг. Він часто ходив на своє поле, де зустрів Галю, єдину дочку багатого хуторянина. Здається, життя Чіпки налагоджувалося, але лихо неначе стояло в нього за плечима і тільки чекало слушного моменту, щоб знищити все те, чим так дорожив юнак. У Чіпки забрали землю, в одну мить розбудивши в ньому все те зло, що, здавалося, надійно заснуло. Зразу ж знайшлися і «друзі»: Лушня, Матня й Пацюк — п’яниці, розпусники і злодії. Покотилося життя Чіпки під укіс. День і ніч він пропивав із ледарюгами все здобуте важкою працею, не зважав ні на осуд людей, ні на сльо­зи матері. Коли вже в хаті й на обійсті нічого не залишилося, Чіпка немов схаме­нувся, найнявся молотити, помирився з матір’ю, зажив душа в душу з товаришем дитинства Грицьком та його дружиною Христею, але ніхто навіть не здогадувався, що вдень він тяжко працює, а вночі разом з іншими розбійниками грабує людей. Чіпка став на слизький шлях, і його вже не могли врятувати ні сльози матері, ні кохання Галі, ні людський осуд. Звіряче вбивство сім’ї багатого хуторянина стало закономірною розв’язкою неправедного життя головного героя роману. Він бага­то говорив про людську неправду, а сам перетворився на хижого звіра, для якого життя людей не мало ніякої ціни.

Чіпка мав сильний характер, він міг би стати хазяїном, хорошим сином, люблячим чоловіком, але його хижа натура переважила все те добре, що було в ньому. Він утратив усе, що давало йому життя, занапастив не тільки свою долю, а й долю близьких йому людей. І це не можна виправдати ні людською неправдою, ні соціальними умовами, ні тяжким дитинством.