«Нехай – поганий чоловік» (за твором Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії»)

І сьогодні, як і вчора, я багато чого не встигаю зробити як слід. Тому деякі справи так і залишаються недоробленими. Он не дошила ляльці спідничку, почала прибирати в кімнаті й не закінчила, а там цукерка недоїдена лежить… А нещодавно прочитала твір Галини Малик «Незвичайні пригоди Алі в країні Недоладії» й задумалася. Дійсно, не доводити справу до кінця — погана звичка. Здається, дрібниця, а от у творі переконливо показано, що в житті дрібниць немає. Недописане, недороблене, недомальоване, недоговорене, недодумане вносить у наше життя розлад, сприяє закріпленню в характері звички недбало й безвідповідально ставитися до себе й до оточуючих. А починається все, здавалося б, з дрібниць — недомальованої на картинці голови, як це було в Алі.

Якби речі мали здатність оживати й з’являтися в нашій реальності, то ми б не переставали жахатися побаченого, як це сталося з Алею в країні Недоладії. Дівчина не могла спокійно дивитися на Недоладька, у якого було тільки одне вухо, на озеро без води, на небо, на якому сяяла рівно відрізана половинка сонця, а Недорадника без голови вона просто панічно боялася. Вона плуталася в місті, вулиці якого були криві і на яких безладно стояли якісь розвалюхи, що не мали чи то вікон, чи дверей, чи дахів, чи взагалі були недобудовані. Та й завалені вони були купами сміття з недороблених речей.

Крім того, ця звичка може стати причиною непорозуміння з рідними, боляче ранити їх у серце. Так, коли Аля подарувала бабусі на день народження «вишиту»мою картину, де був усього один хрестик і голка з ниткою, то бабуся образилася і вирішила, що внучка її недолюблює й недостатньо поважає.

Народна мудрість говорить: «Нехай — поганий чоловік». Твір Галини Малик єяскравим підтвердженням цього.

Отож, борімося з собою, наполегливо відганяймо бажання відкласти щось на потім. Нехай настановою для нас стануть слова «зараз» і «як слід».