Найбільша радість – бути поетом (За творчістю Федеріко Гарсіа Лорки). Твір 11 клас

До цієї людини звертались лише по імені. Його звали Федеріко, і він загинув від куль. Лорку згадують як людину із привабливою посмішкою на чистому смаглявому обличчі. Він мав дивовижну владу над людьми, і до нього тягнулися, немов до струмка в спекотний день. Йому було даровано дивну вдачу. У присутності Федеріко все довкола здавалося святковим і прекрасним. Лорка мав незліченну кількість друзів і знайомих, хоча багато з цих людей не тільки не читали його віршів, а й узагалі були неписьменні. Дійсно, поета оточували цигани, селяни, учасники бою биків, а також сама Іспанія – сонячна, жагуча, укрита порохом століть.
Федеріко Гарсіа Лорка був незвичайною людиною. Майже легендою стала його всебічна обдарованість: Лорка був не лише поетом, а й музикантом, художником, драматургом. Він щедро роздаровував себе людям, адже митця надихала сама земля Іспанії. Лорка писав: «Найбільша радість – бути поетом. Усе інше – дрібниця, навіть смерть» . Це ствердження він довів власним життям.
Поетичні твори Федеріко Гарсіа Лорки насичені яскравими мелодіями, різноманітними барвами. Ціла гама людських почуттів сповнює напрочуд досконалі рядки його поезій. Так, цей поет умів насолоджуватися життям і дарувати насолоду тим, хто був навколо. Яким би не був вірш Лорки – оптимістичним, веселим, сумним, безнадійним – скрізь умів поет відшукати красу:
Ніхто не розумів, як духмяніють
Магнолії п’янкі – твої коліна.
Ніхто не знав, як мучиш ти зубами
Кохання незахищене колібрі.
Однією з найвідоміших поетичних збірок Федеріко Гарсіа Лорки є «Канте ходо» – поетичне втілення народних мелодій. Канте ходо – це одноголосий спів східного характеру, в якому злиті в одне мелодія та спів. «Цей спів глибший за всі моря світу, він іде від далеких племен, перетинаючи цвинтарі років і листопади вщухлих вітрів. Він іде від першого плачу й першого поцілунку», – зазначав поет. У віршах-піснях, які увійшли до складу збірки, передані душа і світосприйняття іспанського народу, споконвіку затиснутого між палаючим небом і посушливою землею, між європейським і арабським світом. Найчастіше в цих поезіях з’являється жінка, яка є втіленням одвічної скорботи, невмирущої пристрасті, п’янкого, але недовговічного щастя. Іноді поезія Лорки здається заважкою для пересічного розуміння. Та незважаючи на те, кожен із цінувальників поезії зможе відшукати щось своє серед віршів Лорки, які нагадують стриманий крик.
Прикладом, який ілюстрував би особливості поетичного світу Федеріко Гарсіа Лорки, можна вважати «Поему циганської смерті» . Перед нами – «глибока ущелина гітари» . Ми чуємо «плач гітари» . Поет порівнює звучання цього інструмента з цілою низкою природних явищ, почуттів. Коли спів гітари сягає найвищої ноти, над горами повисає крик, луною розкочується довкола. Облич торкається подих смерті, а по землі проходить циганка-сигірія – красуня, омана, видіння, музика. Ритм цього твору відразу полонить серце читача. Десь там, де небо і земля зливаються у тьмяну смужку, зникає циганка-сигірія. Це все чи майже все. Залишаються сліпі дівчата, які плачуть, байдуже споглядають людей високі гори. Тут сталася трагедія, і той, кому не пощастило, умирає із п’ятьма ножами в серці, які встромлені єдиним точним ударом.
Немовби оспівуючи свою майбутню долю, Лорка неодноразово звертається до теми смерті, яка в його віршах нерозривно пов’язана з коханням, Але ця смерть виявляється насправді життєстверджуючою. Життя сильніше за смерть: так навчила поета рідна Іспанія та її мужній красивий народ.
Хотів би я заснуть на час,
На час, на хвильку, на століття.
Хай знають тільки всі, що я не вмер,
Після своєї трагічної загибелі Федеріко Гарсіа Лорка поступово зробився поетом-легендою. Він справді заслуговує поклоніння або, принаймні, зацікавленості. Лорка створив власний поетичний світ, де був водночас богом-творцем і найостаннішим із його мешканців. Але закони цього поетичного світу виявилися надміру суворими. Аби не втратити себе, поет пішов на власний розстріл, і на цьому сумному життєвому спектаклі був, мабуть, усім – жертвою, катом і навіть кулею, яка вихопила життя з грудей одного з великих іспанців – Федеріко Гарсіа Лорки.