Мрії матері-кріпачки про вільне життя сина

Доба кріпацтва була жахливим часом. Людина не просто працювала на когось, а належала пану, як звичайна річ, яку можна було і купити, і продати.

Тарас Шевченко сам народився у кріпацькій родині, тому розумів, що значить бути кріпаком.

У центрі поезії «Сон» — образ матері-кріпачки, яка працює на панщині, а коли видається вільна хвилинка, біжить до дитини:

Втомилася; не спочивать

Пішла в снопи, пошкандибала

Івана сина годувать.

Втомившись від важкої праці, жінка задрімала і побачила чудовий сон. Це був не звичайний сон, а найпрекрасніший! Мати-кріпачка побачила уві сні свого сина вільним:

І сниться їй той син Іван

І вродливий, і багатий,

Не одинокий, а жонатий

На вольній, бачиться, бо й сам

Уже не панський, а на волі…

На жаль, це був тільки сон:

І усміхнулася небога,

Проснулася — нема нічого…

Недарма кінцівка твору видається такою сумною та трагічною:

На сина глянула, взяла

Його тихенько сповила

Та, щоб дожать до ланового,

Ще копу дожинать пішла.