Мої вірші .Твір 7 клас
Мій старший брат пише непогані вірші. Він не зовсім поет, але його вірші особисто мені подобаються. Він більше нікому не дає їх читати, тому що для молодого хлопця написання віршів вважається не дуже мужньою та престижною справою.
Якось я вирішила і сама спробувати написати вірша. Сіла за стіл, поклала перед собою чистий аркуш паперу і замислилася, про що мені хотілося б написати. Хотілося висловити своє ставлення до краси, доброти, любові, природи, до інших людей та багатьох хороших подій. Я навіть склала перелік тем. Я настільки заплуталася, що не знала, з чого почати. Врешті-решт я обрала одну найпростішу тему (природу) та вирішила почати з неї, аби випробувати власні сили.
Я написала на аркуші: «За вікнами дерево жовтого кольору». Але далі цього справа не йшла. Я не могла придумати жодної рими до слова «кольору». Можливо, слід змінити весь рядок? Я написала інакше: «Осінь фарби розплескала по листю». І знову не змогла підібрати рими.
Справа зупинилася.
Тоді я пішла до брата, аби той дав мені якусь пораду.
— Ти просто не з того боку підійшла до цієї справи, — сказав мені брат, — треба не вигадувати рими головою, а навпаки, відпустити свої почуття і стежити за тим, куди вони поведуть. І тоді вже ті почуття самі знайдуть і слова, і рими. Форма не має значення, адже твої вірші — лише для тебе самої, тому просто знайди сенс, яким ти хотіла б наповнити вірш.
Порада була складною, але ефективною. Спочатку я сиділа кілька хвилин, запитуючи себе, про що я хочу написати зараз найбільше. Виявилося, що хочеться висловити образу до однієї своєї подруги, з якою я тоді посварилася. На цьому я і зосередилася. І справді — слова потекли з мене самі по собі. Там були і красиві рядки, і зовсім безглузді, але це я зрозуміла вже пізніше, а тоді здавалося, що то найкращий вірш у світі.
Після цього я була просто вражена тим, наскільки приємно та корисно писати вірші! Вірші — мої власні почуття, висловлені красиво та емоційно. Коли я висловила свою образу на подругу — досада кудись поділася, немов аркуш паперу став моїм співрозмовником і уважно вислухав мене. З того часу я пишу вірші саме тоді, коли мене охоплюють сильні почуття — і виходить все краще. Я нікому не хочу показувати їх, адже мене зовсім не турбує бездоганність їх форми. Лише зміст.