Мої канікули. Твір 10 клас

Усе дитинство мріяла піти до школи… І що?! Прийшло 1 вересня, відсвяткували, матуся купила тортик, привітали родичі… А вже 3 вересня так захотілося відпочивати! І тут я від старшокласників дізналася про чарівне слово «КАНІКУЛИ»! Як же я чекала на них!!!

Лунає останній у чверті дзвоник… Ми з однокласниками, ніби горобці, розлітаємося по домівках.

Приходжу додому, кидаю портфель, мрійливо сідаю біля комп’ютера… О, яка насолода! Занурююся в Контакти і втрачаю відлік часу.

Лише вранці усвідомлюю, що не треба вранці підніматися й бігти до школи, виконувати набридливі домашні завдання, вислуховувати нотації від учителів і батьків.

Особливо приємні години, коли нікого немає вдома (батьки на роботі) – можна робити що хочеш! Можна ввімкнути будь-яку музику, можна дивитися мультфільми і матуся не буде сваритися через їхню сумнівну якість, можна співати, малювати, танцювати…

Ви ніколи не робили домашню халабуду? Думаю, що кожен через це пройшов: стягували простирадла, ховалися під столом, робили хованку. Таємничо перешіптувалися із подругою, можливо шили одяг лялькам, гралися в екстрасенсів. Чудові хвилини!

Приємними, звичайно, є години, проведені з друзями. Можна спокійно спілкуватися, грати у різні ігри, не дивлячись на час, який підганяє до уроків, до виконання домашніх завдань, до шкільних зобов’язань.

Найкращі канікули ті, на які заплановані цікаві мандрівки до різних місць моєї Батьківщини. І де тільки ми не побували з батьками на канікулах! Це  Київ і Вінниця, Крим і Донбас, невеличкі поселення типу Сутиски (Вінницька область) і казкове місто Львів…  Мрію поїхати до Парижа, Лондона, Мадриду…

Що цікаво: чекаєш на канікули, чекаєш, а проходить деякий час і починаєш сумувати за однокласниками, за вчителями, за рідними класами, за школою.

Чудово, що існують канікули – час для перепочинку, для аналізу своїх вчинків і почуттів. І класно, коли можна сказати: «Привіт, школо!»