Моя сестра.Твір-опис 5 клас

Моя старша сестра Марина нагадує мені одну знайому кішку. Вона така сама ніжна та спокійна. Її дуже важко роздратувати, зазвичай її обличчя має усміхнений вираз. Марині вже 15 років, тому, гадаю, вона не дитина, а молода і вродлива дівчина. Обличчя у неї кругле, щічки — завжди трошки рум’яні, а очі — темно-зелені та великі, з довгими віями. Найкрасивіша частина обличчя Марини — її губи, а точніше — посмішка. Коли вона посміхається, все її обличчя ніби світиться, а на щоках з’являються ямочки. Коли вона сміється, всі навколо також починають посміхатися, бо її сміх — це щось! Він такий дзвінкий, голосний та щирий, шо неможливо втриматися і залишитися серйозним.

У Марини довге темне волосся, яке часто збивається після миття. Тому час від часу вона погрожує його зрізати. Але мама не дозволяє. Зазвичай Марина збирає волосся у хвостик на маківці і заколює гарними заколками.

Зріст у Марини середній, вона худенька та спортивна, бо вже упродовж п’яти років займається народними танцями. Характер у неї добрий та спокійний, а розум — вищий за середній. Я вважаю, що мені дуже пощастило — маю таку чудову сестру.