Майстерність творення алегоричних образів українськими байкарями

Люди з прогресивними думками завжди переслідувалися урядом. Тому вони шукали спосіб висловлювати власні думки. Одним з таких способів є Езопова мова байки, завдяки якій можна висловити те, чого одверто ніяк не скажеш.

Євгена Гребінку та Леоніда Глібова по праву називають найвидатнішими українськими байкарями. Захоплює їхня майстерність творення алегоричних образів задля уникнення цензури чи будь-яких інших заборон, переслідувань. Так, у байці «Пан та Собака» П. Гулак-Артемовський в образі Рябка змалював працьовитого, наївного і безправного трудівника. Образ такого ж безправного і безневинного підсудного селянина виникає і в байці Є. Гребінки «Ведмежий суд». Л. Глібов у своєму творі «Цуцик» зобразив продажного прислужника і підлабузника, для якого автор знайшов надзвичайно влучний образ зманіженого Цуцика Реалістичній точності цього образу в байці сприяє контрастне зображення чесного і працьовитого Бровка.

Можна сказати, що у всіх цих творах провідною є тема безперечної переваги простого люду, і народної моралі над панською. Серед них найперше місце посідає «Пшениця» Є. Гребінки, де ця думка розкрита, завдяки образам полови і зерна.

Байкова творчість Є. Гребінки і Л. Глібова увібрала в себе кращий досвід попередників. Розвинувши у своїх творах народно-сатиричні традиції, творче сприйнявши досвід І. Крилова, Г. Сковороди, І. Котляревського і П. Гулака-Артемовського, Є. Гребінка Л. Глібов багато зробили для розвитку української літератури, оскільки знайшли свої оригінальні, дохідливі і зрозумілі своєю буденністю алегоричні образи.